При створенні цієї експозиції співробітники музею намагалися передати атмосферу майстерні художника, поговорити про нього тихо, напівголосно, без парадної мішури, запросити глядача разом погортати сторінки старого щоденника, що пензлем чи олівцем писав майстер на полотні, картоні, папері... Відтворенню такого настрою сприяють і старі невибагливі рами, в які ще сам художник "одягнув" свої роботи, і рукописні етикетки, і старі фотографії, і автентичний етюдник Мойсея Львовича.
До всього цього торкалися його руки, все це насичене його диханням, настроєм, любов'ю, дружбою і роботою, роботою, роботою...