Один против четырех: подвиг танкиста Николая Тишика 24 августа 2014 года

Утром 24 августа 2014-го на День Независимости Украины, когда Киев готовился к параду, отряды наемников из состава бригад "Оплот" и "Кальмиус" "ДНР" атаковали украинские позиции в районе села Еленовка под Донецком.

Один против четырех: подвиг танкиста Николая Тишика 24 августа 2014 года 01

После боя экипаж фотографируется с трофейным знаком бригады "Оплот", извлеченным из захваченного танка: Александр Пугач, Андей Мудрик, Николай Тишик.

Еленовка имела стратегическое значение, она находилась южнее Донецка, на трассе Донецк-Докучаевск, пишет Цензор.

Если бы группировка наемников выбила украинские подразделения из Еленовки, то они бы быстро вышли на Докучаевск и создали бы угрозу флангу украинских войск и ключевому коммуникационному узлу в Волновахе, что могло привести к быстрому крушению украинского фронта в этом районе, где на тот момент не было никаких резервов. Вероятно, что наступление на Еленовку произошло по приказу российского командования – одновременно с наступлением российской регулярной армии под Кутейниково и Иловайском. Согласно имеющимся на данный момент данным, Еленовку прикрывали три блокпоста, на которых размещались подразделения 51-й механизированной бригады, а также подразделения добровольческих батальонов МВД "Днепр" и "Шахтерск".

Их атаковали подразделения бригад наемников "Оплот" и "Кальмиус". У нас есть интересный материал – рассказ наемников бригады "Оплот", которые атаковали позицию танкового экипажа Николая Тишика. Война глазами противника - как это было с той стороны.


Оперативная обстановка под Донецком на 24 августа 2014-го

Рассказывает наемник Сергей, позывной БТР, оператор-наводчик 2-го отельного механизированного батальона "Дизель", в августе 14-го входил в состав бригады "Оплот":



Наемник батальона "Дизель" 1-го корпуса ВС РФ на Донбассе Сергей позывной "БТР", единственный выживший из экипажа российского Т-64, уничтоженного экипажем Николая Тишика

"24 августа мы зашли в село Луганское под Еленовкой в 23 минуты 7-го утра (то есть в 6.23 он хочет сказать. – Ю.Б.)… Мы ушли в правую сторону – шесть единиц спалили. Было попадание в правую сторону меня (то есть в танк. – Ю.Б.) кумулятивным снарядом. Танк загорелся очень сильно, спасся я один. Не знаю, как я вылез. Горел. Полшлемофона сгорело танкового, камуфляж горел еще минуты. Экипаж… Саша (фамилия неразборчива ) командир… Шахтер - позывной механика-водителя… Сгорели заживо, даже пыли не осталось".

А вот рассказ еще одного наемника, который стрелял по танку Николая Тишика. Матвеенко Анатолий - старший лейтенант 2-го отдельного механизированного батальона наемников "ДНР" "Дизель", позывной Лимон:



Наемник батальона "Дизель" 1-го корпуса ВС РФ на Донбассе Алексей Матвеенко, командир танка, который повредил танк ТИшика 24 августа 2014-го, этот единственный танк наемников уцелел в том бою.

"Мы заходили, наша группа заходила со стороны села Луганского, на блокпост Сигнальный. Вошли с поворота… Так получилось, шла у нас головная машина - которому давали всю информацию, который должен был руководить боем. Он связывается со мной, кричит: "У меня пушка стала на гидростопор, что мне делать?" Я понимаю, что на ходу он ее не сделает. "Езжай в поле, снимай с стопора, делай шо угодно". В итоге остаюсь головной машиной и за мной две "семьдесятдвойки". Как позже выяснилось, у Т-72 со мной вообще связи не было. Вышел с поворота, мне наводчик кричит: "Там блокпост какой-то! Украинский флаг! Куда стрелять?"

Дистанция 100-150 между машинами, веером по полю, даю команду "огонь без предупреждения". То есть лупим. Наводчику говорю: "Бей ниже флага, сто процентов какое-то железо стоит". Ну, влупили. Выяснилось – "бэха" (БМП). Ну, выстрелил, выстрелом сразу раздело "Гвоздику". Вторым выстрелом бьем "Гвоздику". Начинаем работать по "зеленкам", по капонирам. ЗУшки влупили нас… Развернули башню… Потом с "Утеса" (танковый пулемет). Хорошо попали, что заткнулась она. Тут начал же следить за своей стороной, смотрю - танк приходит. (В результате боя под Еленовкой 24 августа украинские подразделения согласно наличным фотографиям на сайте Lostarmour потеряли одну БМП-2 и одну МТЛБ, очевидно, информация про поражение "Гвоздики" недостоверна, они не находились на передовой, никаких свидетельств о поражении "Гвоздики" танками в Еленовке нет. – Ю.Б.) Тут начал следить за своей стороной – смотрю танк выходит. Честно, сразу меньжанулся. Говорю наводчику: "Бей!" Он: "У меня "осколок" (т.е. заряжен осколочно-фугасный снаряд) "Бей "осколком" в башню все равно!"

Ну, и в итоге на доли секунды мы опоздали. Танк противника произвел выстрел. Судя по направлению – от нас правее. Ну и мы в него. Смотрю, механик того танка – тикает, ну понятно с ним все. Еще две штуки вложили в него. Полез перезаряжать НСВТ – стоит наша машина одна – Сани БТРа - позывной.

Горит уже – и он с танка выпадает. Если честно, первый раз видел, как на глазах горит танк и человек выпадает. Жутко стало. Хотел подъехать ближе к машине, чтоб "трехсотого" забрать, БТРа, который выпал с машины. Назад поворачиваюсь – там оросительный канал. Этим по шлемам по рации кричу: "Туда нельзя, там оросительные каналы!" Ну, пока туда-сюда объяснил, подъехали к горящей машине, головы поворачиваем – "семьдесятдвоек" нету! Одна- жопой встряла, вторая – мордой встряла. И пацаны уже стоят на меня смотрят. Постояли – че делать, погрузили всех на броню и задним ходом начали все отходить.
Едем назад, и если честно мы опешили – когда никого нету. Все потикали…"

Один против четырех: подвиг танкиста Николая Тишика 24 августа 2014 года 05

Схема боя 24 августа 2014-го под Еленовкой

Вот как описывает события того дня украинский исследователь войны и автор "Цензор.НЕТ" Дмитро Путята: "Була сформована бронегрупа НЗФ у вигляді близько танкової роти (від 6 до 10 танків) та піхотної підтримки. Для цієї операції було задіяно підрозділи НЗФ "Оплот" та "Кальміус". Варто зазначити, що станом на кінець серпня "Оплот" мав найбільшу кількість бронетехніки зі всіх існуючих формувань сепаратистів у Донецькій області. В них були десятки танків. "Кальміус" мав у своєму розпорядженні батарею САУ 2С1, гаубичну батарею Д-30 та мінометні батареї.

Так, близько 3:40 ранку в село Луганське з Донецька прибувають танки "Оплоту", а в село Доля – піхотинці "Кальміусу", де останні розташовують свою батарею 120-мм мінометів. В 4:00 по тривозі були підняті підрозділи НЗФ. Прийшов сигнал іти в атаку. Практично одразу рух техніки (окрім бронетехніки бойовики масово використовували цивільні автомобілі аби діставатися до точки А з точки Б) помітили українські військовослужбовці на БП в Оленівці. Відкрили вогонь з мінометів. У бойовиків з'явилися перші загиблі та поранені. Поранення отримав командир роти "Кальміуса". Оборона в Оленівці складалася з декількох БП та бронетехніки на них. У самому селі знаходилася мінометна батарея бійців 51 ОМБр ЗСУ. Знаходилося також два танки та дві БМП. Була присутня одна МТ-ЛБ із встановленою на неї Зу-23-2.

Піхота "Кальміуса" під мінометним вогнем наших бійців займає оборону на відстані приблизно 600 метрів від лінії оборони захисників Оленівки. Починається перестрілка. В цей момент танки "Оплоту" починають свою атаку. Зі сторони Луганського рухаються три танки (Т-64БВ та два Т-72Б). Танки доїжджають до села Сигнальне. Ворожа 64-ка знищує українську БМП-2. На щастя, ніхто не загинув".



Российский танк Т-64, уничтоженный экипажем Николая Тишика 24 августа 2014-го в бою у селя Еленовка. Два наемника в этом танке сгорели, одному удалось с тяжелыми ожогами уцелеть.

А вот рассказ о бое командира экипажа Т-64БВ, младшего сержанта 51-й механизированной бригады Николая Тишика, который уничтожил танк наемников и заставил отступить и бросить два других танка противника:

"Танкістом я став під час строкової служби в армії, до війни працював торговим агентом у Ковелі. Був мобілізований, був в АТО, було багато обстрілів, але в танкових боях ми участі не брали. 21 серпня я повернувся з короткої відпустки, мій танк знаходився у Маріуполі, в аеропорту. Звідти нас одразу направили на один з наших блокпостів біля Оленівки під Донецьком. На нашому блокпості знаходилось 2 чи 3 БМП нашої 51-ї бригади, одна МТЛБ, та наш танк. В моєму екіпажі усі були так як і я мобілізовані – Андрій Мудрик, навідник, та Олександр Пугач, мехвод. Командиром блокпосту був офіцер з позивним "Кеп", більше нічого не пам'ятаю про нього. Здавалось, там спокійно, бо нас не обстрілювали. Проте десь приблизно о 4-й ранку 24-го почала бити артилерія. Били не точно. А ось приблизно біля 7-8 години почули гуркіт танків на сусідньому блокпосту, і Кеп дав команду до бою. Був туман, видимість обмежена. Мій танк стояв у засаді, ми довернули гармату на той напрямок, звідки йшли танки. Завантажили бронебійний снаряд, дивимось.

І ось з того напрямку де був бій із туману виходить танк. Він їхав, але його гармата була направлена в сторону противника. Ми були від цього танка приблизно в 400-500 метрах, він наближався, в триплексі через туман не дуже добре було все видно, і ось бачу, він почав розгортати на нас башту, можливо помітив, тож треба приймати рішення!

Було близько 8 ранку, коли я надав наказ: "Вогонь!" Наш снаряд влучив у башту, прямо в те місце де знаходиться командир. Ми побачили вибух, та як хтось випав з танку. Хтось з них побіг у поле. У нас ніхто не стріляв, не добивав, ми теж не стали.

(Точный выстрел сделал наводчик Андрей Мудрык - сын заместителя начальника Волынского областного военного комиссара)

Я почув гуркіт двигунів з права, там був бугор та посадка, це заважало огляду. Треба було тепер з'ясувати обстановку – тож я прийняв рішення вийти з засади. Ми виїхали буквально 10 метрів – як в нас влучає снаряд! Снаряд осколковий, влучив наді мною, прямо в кулемет НСВТ! Танк загорівся, горів динамічний захист "Контакт".

Я одразу дав команду здати назад та покинути танк. Танк рухався, залишився робочим. Вистрибнули – всі здорові! Танк горить, тож кажу "давай тушити", бо якщо вибухне боєкомплект, то поруч бліндаж з нашими. У Сані була пластикова пляшка води, а я шлемофоном з Андрієм землю насипали та тушили. Все швидко сталось.

На наше щастя, по нам більше не було пострілів з гармати. Тільки кулемет бив. Але ми все одне затушили. Дивлюсь – а нам розбили триплекс та стабілізатор гармати. Тож наш танк втратив боєздатність. Ми більше не могли стріляти – на наше щастя, противник про це не міг знати.
Повезло нам конкретно. Противник мабуть, не зрозумів, що ми потушилися, ми трохи відкатилися назад. Вони були у 500 метрах, але вперед іти не ризикнули, хоча по них більше не стріляли. Мали можливість перебити у нас геть усе без проблем. Але вони почали відступати!
При цьому на наших очах два танки звалилися в ровчик, застрягли, та вони їх кинули! Четвертий просто втік. Чого вони психанули не знаю. Можливо так подіяв підбитий нами танк, який швидко згорів.



После боя 24 августа 2014-го года украинские Николай Тишик (на земле) и Андрей Мудрик (на танке) достали флаг СССР из брошенного экипажем бригады наемников "Оплот" российского Т-72. Эксклюзивное фото передал "Цензор.НЕТ" сам Николай Тишик

В цьому бою противник знищив на нашому блокпосту БМП-2. Але на щастя, ніхто не загинув, усі вціліли.

Пішли дивитись трофеї. Танки були російські Т-72, абсолютно справні, все працювало окрім акумуляторів, які розрядилися. Чесно кажучи, ми роти повідкривали, коли побачили обладнання, ми такого не бачили. Повний комплект ЗІПів, всі деталі якісні, все працює! Повне озброєння – навіть автомати, гранати, гранатомети "Муха". На танках були емблеми "Оплоту".

Через день поставили акумулятор на один танк – то він завівся одразу, витягли, ми його забрали собі. А другий танк вже не було можливості витягти. Він дуже глибоко застряг, у нас не було такої техніки, тож ми просто витягли з нього все що нам потрібно, повністю розібрали та підпалили що залишилось.

Тож фактично противник у цьому бою втратив три танки. Один знищений, один – захоплений – його добровольчому батальону передали, а третій був виведений з ладу та так там і залишився у ямі.
Через день нас змінили – під'їхав інший танк, а ми поїхали ремонтувати гармату. Була думка забрати новий Т-72, але звідки на нього діставати запчастини, коли у нас в бригаді тільки Т-64? Ми собі свій танк залишили, бо в ньому все зрозуміло.

Мені за цей бій дали нагороду – 20 днів відпустки! Пізніше я отримав орден "За мужність" 3 ступеня.
А нашу 51-шу бригаду чомусь направили на переформування, звинуватили у поразках. Це було образливо та, чесно кажучи, не мало ніякого сенсу. Усю частину вивели в тил, і замість війни ми стояли на переформуванні, хоча все те саме залишилось, поміняли тільки назву з 51-ї на 14-ту. Тож на фронт я повернувся тільки у грудні.

Зараз я служу у Луцьку в батальоні Національної гвардії. Перевівся через сімейні обставини, бо багато часу був без родини, тепер ми поруч. Навчаю молодих, несу службу, регулярно їздимо в АТО, але службу я тепер несу не в танку на передовій, а на блокпостах на 2-3 лінії, бо на передову Нацгварію, на жаль, не допускають, незважаючи на досвід".



Герой-танкист Николай Тишик, сейчас - военнослужащий батальона Национальной гвардии в Луцке.

Всего в бою 24 августа 2014 года в Еленовке на нескольких блокпостах украинские потери составили 1 танк Т-64БВ, 1 БМП-2, 1 – МТЛБ. Потери наемников – 2 танка уничтожены, 2 – захвачены, также уничтожено и захвачено несколько грузовых машин, в том числе защищенных бронелистами. Противник понес тяжелые потери – только по их собственным открытым данным – не менее 20 наемников уничтожено, 2 – взяты в плен.



Российский Т-72 бригады "Оплот", брошенный экипажем после боя с танком Тишика. Танк забрали бойцы батальона МВД "Днепр" и передали 20-му батальону ВСУ.

В бою себя блестяще проявили добровольцы батальонов МВД "Днепр" и "Шахтерск", причем их участие заслуживает специального описания, так как они сумели провести успешную контратаку и выбить врага с одного из захваченных блокпостов 51-й бригады.
Захваченный танк Т-72 номер "37" был передан бойцами "Днепра" 20-му мотопехотному батальону территориальной обороны ВСУ из Днепропетровской области, в котором он воевал уже в составе украинской армии.

Второй танк номер "38" получил широкую популярность в интернете - потому что утопленный танк очень эффектно выглядел. Но мало кто знает, при каких драматичных обстоятельствах он там утонул.


Российский танк Т-72 номер "37" бригады наемников "Оплот" утонувший в болте в ходе панического бегства с поля боя под Еленовкой 24 августа 2014-го года с танком 51-й мехбригады Николая Тишика. Фото Lostarmour

Один против четырех: подвиг танкиста Николая Тишика 24 августа 2014 года 11

Геройский экипаж на фоне своей боевой машины уже в составе 14-й механизированной бригады