Час обирати!

«Блискавична переможна спецоперація» Кремля на території України повністю провалилася завдяки героїзму та мужності захисників України та простим людям, що без зброї зупиняли ворожі танкові колони та банками огірків збивали вказівники на дорогах, щоб збити з пантелику ворога.

Агресора зупинили практично на усіх напрямках. На тимчасово окупованих територіях ворог зіткнувся із шаленим спротивом з боку цивільного населення, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на Цензор.нет.

Люди безстрашно виходять назустріч військовим, бо за ними правда і Бог.

Війна перейшла у нову, системну позиційну стадію.

Для українців зараз головне – це дисципліна, самоорганізація та відсутність панічних настроїв.

Якою б страшною не була війна, врешті решт, це тимчасові труднощі, які українці з гідністю подолають. Головне – це зберегти у своїх серцях Віру! Віру в себе, Віру в краще. Віру в Україну та її перемогу.

У ворога такої віри ніколи не було і не буде!

Людину з вірою у серці навряд чи взагалі можливо примусити виконувати злочинні накази, стріляти в мирних людей, руйнувати прекрасні квітучі міста, вбивати дітей. Так вчиняють тільки справжні нехристі, які лише ховали свою потворну сутність під маскою людини.

Що сталося з людяністю!?

З Вірою та Україною в серцях, ми – нездолані!

Ворог ще може загарбати ненадовго частку української території, але душі українців ніколи не підкоряться агресивним намірам Кремля. Бо в наших душах живе Свобода та Правда, про які навіть ніколи не чули ворожі солдати, живучі в Росії, як за гратами.

Раби душею нездатні зрозуміти вільну людину. Вільна людина взмозі пережити багато, щоб здобути свободу.

У солдат, того «гарматного м’яса», яке жене на забій диктатор, які сьогодні підсилюють своїми тілами родючість українських чорноземів, є лише три шляхи на майбутнє.

Перший – це померти безславно на чужій землі під прокльонами українських матерів, сестер, жінок та дітей.

Другий – скласти зброю та здатися у полон захисникам України, які дотримуються правил війни.

Третій – перейти на сторону Добра і повернути зброю проти справжнього ворога, який засів у Кремлі і звідти намагається маніпулювати людством на свій хворобливий розсуд.

Лише обравши третій шлях, російські військовики зможуть змити з себе кров та ганьбу та вчинити акт справжньої «деокупації» – звільнити Білорусь та Росію від головних внутрішніх ворогів людства – диктаторських режимів, які є причиною крові, страждань та смертей величезної кількості ні в чому не винних громадян.

Іншого шляху в окупанта немає. Від слова «зовсім»!

Добро завжди перемагає зло. Прийшов час розставити усі крапки над «і» та обрати між Вірою та мирним життям або безславною смертю на поталу безумця!