Піонтковський: Російська армія практично визнала поразку в оголошеній війні з захоплення всієї України

 Російська армія практично визнала поразку в оголошеній війні з захоплення всієї України, її демілітаризації, денацифікації. Ось ви чули заяву кількох військових сьогодні — генерал-полковника Олександра Фоміна, який, по суті, вручив свою капітуляцію Давиду Арахамії. Ну, не повну, а на Київському та Чернігівському фронтах.

Пише російській політолог Андрій Піонтковський на «НВ».

Загалом для мене це не було новиною. Ще 25 березня начальник Головного оперативного управління Генштабу ЗС РФ Сергій Рудський сформулював зовсім іншу позицію Росії щодо війни: «Наші сили та засоби концентруватимуться на головному — повному звільненні Донбасу». Тобто, до меж Луганської та Донецької областей. Це, звісно, загарбницька позиція. Але це зовсім інша позиція, аніж знищення української держави, ліквідація її військово-політичного керівництва. Росія зрозуміла, що їй це не під силу. Це завдання було зупинене героїчною українською армією, і зараз війна набула іншої фази. Є навіть, як на мене, надія на перемир’я. Це, звісно, не повний мир. Справжній мир — це повернення Криму та Донбасу. На завтра цього не буде. А сьогодні цілком реально добитися дипломатичними засобами, щоби з решти території України російська армія забралася та припинила свої варварські бомбардування. Це — гарна новина та велике досягнення української армії й українського суспільства.

Навіть у цей день нашої перемоги я не відмовлюся від своєї критики Заходу в половинчастості та боязкості вживаних ним заходів. Основна заслуга — це заслуга української армії й українського керівництва.

Але це проміжний етап. Потрібно його відзначити. Проте ворог нікуди не подівся, він, як і раніше, сильний, підступний. Щодо нього необхідна пильність. Але в будь-якому разі, ось іще один важливий позитивний результат, який має перспективу на майбутнє, — це величезна внутрішня поразка Путіна. Тому, що всі ж розуміють, що ось цей авантюристичний план захоплення всієї України — це особистий план Путіна. І, власне, військові, Генштаб РФ виступив проти цього плану. Люди в Генштабі — це не голуби миру, не друзі України, це такі самі вороги, такі самі російські імперіалісти, але вони просто військові професіонали. І вони розуміли ще до цієї військової операції, й особливо переконалися під час неї, що це завдання, з військового погляду, нездійсненне. Вони чинили тиск на Путіна. І після такої внутрішньополітичної поразки та зовнішнього військового диктатори довго не виживають. Тож, я думаю, побічний ефект цього військового успіху української армії — різке скорочення політичного життя Путіна.

Перемогу здобула Україна, а не Захід. Головне — це відмова Москви від заявлених цілей війни, оскільки вони провалилися.

У Росії обов’язково виникнуть наміри за роки знову спробувати завоювати Україну. Але Україна ж пропонує набагато серйозніші гарантії безпеки, ніж НАТО, що провалилося. Україна оголошує вісім держав гарантами своєї безпеки, які будуть зобов’язані надати підтримку Україні у разі нової російської агресії. Це надійніші гарантії, ніж гарантії НАТО. Окрім того, гарантією безпеки є сама українська армія, яка відбила цю атаку.

І ще хочу додати. Під час свого перебування в Польщі Джо Байден сказав дуже гарну промову. Відчувається, що він обурений тими воєнними злочинами, які Путін розгорнув довкола України. Я дуже розчарований реакцією американського суспільства — журналістів і політиків, які його критикують за цілком природну та справедливу фразу, що такий злочинець не повинен залишатися при владі. Ось у цьому Байден молодець. А те, що він не давав Україні до останнього часу літаки та засоби ППО, — це погано. Але українська армія і так упоралася.

Що ж чекає на Україну внаслідок цієї війни? Росія розширить Донбас до меж Луганської та Донецької областей. Але нічого не зміниться. Україна ж не визнає цієї анексії Донбасу. Це не мир, а перемир’я, досягнуте на кордоні Донбасу. Ось утратить Путін владу — повернеться й Донбас.

У будь-якому разі це значна перемога. Адже загроза була у вигляді знищення всієї української держави. Й Україна знайшла сили дати військову відповідь, розбити російську армію, завдати великих втрат. Це змусило генералів примусити Путіна змінити цілі війни. Вони зрозуміли, що окупація всієї країни — недосяжне завдання, особливо за такого рівня опору української армії та суспільства, і такої мотивації. І ось вирішили рятувати ситуацію, рятувати лице. Але вони теж можуть сказати своєму суспільству — ось ми врятували народ Донбасу від геноциду, знищили значну частину інфраструктури української армії, Україна тепер у НАТО не йде. Отак рятуватимуть собі обличчя.

Головне досягнуто. Відведено жахливу загрозу — знищення української державності. Це — величезне досягнення української армії та суспільства. І величезна військово-політична поразка Росії, і насамперед Путіна.