Буде як раніше

Скоро все повернеться на свої місця. Відкриються кафе, запрацюють школи, люди будуть ходити на роботу, займатись своїми справами, жити як колись. Але пам’ятати все, до єдиної подробиці, що зробив з нашою землею і людьми окупант. 

Здається, ніби вже ніколи не буде як раніше. У кожного поранена душа. Кожен щось втратив. Але в нас вічно живе і буде жити віра: в краще майбутнє, в себе, в державу, в ЗСУ.

Але все проходить. Пройде і це. Загояться рани, віднайдуться сім’ї, відбудуються будинки, розквітнуть дерева і знову з’явиться посмішка на обличчі.

Але принципи будуть інші. Тепер всі ми - єдині, мова, пісні, книги, фільми, продукція - тільки українська. Ми усвідомили, що ми нація: незалежна, вольова і сильна.

Буде важко. Але шлях до вершин ніколи не був легким. Відбудувати нову країну, перемогти ворога, стати на ноги - важко, але реально.

Колись ми думали, що літати в космос - нереально, чути і бачити один одного за 1000 кілометрів - нереально, пересуватись зі швидкістю 200 км/год - нереально. Але час показав своє, люди зробили неможливе. Так само і тут. Все буде добре, але на це потрібен час. Рим за один день не будувався.

І Україна відбудується, просто не за один день. Так що збираємо волю в кулак, запасаємось наснагою і йдемо в наше щасливе майбутнє!