Бахмут. Пункт незламності: яка ситуація склалася на самій гарячій ділянці фронту

Противник намагається пробитися в Бахмут з часів Мінських угод, атакуючи його в лоб через Іванград і Опитне. Останній місяць спостерігаємо спроби обійти місто з півночі через Соледар, атакуючи з позицій в Яковлівці та Бахмутському, та з півдня, через Кліщіївку. Саме південному напрямку командування росіян надавало перевагу в першій половині тижня. Сюди були перекинуті дві БТГр 106-ї ПДД, відведені з-під Херсона. Уже биті раніше Збройними силами України, російські щосерпневі підкорювачі фонтанів, новим гаслом котрих тепер є «Ніхто, крім нас, але ми – після вас», повинні у взаємодії з найманцями «Вагнера» (точніше після) прорватися до рубежу Біла Гора – Кліщіївка, відтак створити умови для розвитку наступу і на Костянтинівку, і на Іванівське, а далі на Бахмут.

На суто тактичному рівні останнім часом помітні новинки, але про них далі. Тактика вогневої підтримки – без змін: примітивна реалізація переваги в силах і засобах. Щодня позиції оборонців Бахмута обстрілюють з танків, мінометів, ствольної та реактивної артилерії. Найбільше страждають від обстрілів Білогорівка, Яковлівка, Соледар, Часів Яр, Бахмут, Кліщіївка, Костянтинівка, Курдюмівка, Дружба, Опитне, Залізне. Коли дозволяють погода та ППО Об’єднаних сил, ворог завдає авіаударів, як правило, по об’єктах у Соледарі.

Ціною величезних людських втрат упродовж цього тижня ворогу вдалося увірватися до Яковлівки, Бахмутського, на околиці Соледара, навіть оточити український підрозділ у Курдюмівці (ну, оточити – пів справи, інші пів – утримати чи знищити, а ось тут не вийшло – наші прорвалися до своїх). Зараз під контролем ворога лише південно-східна частина села. Важкі бої ведуть підрозділи 30 бригади ім. князя Острозького на околицях Бахмута, Опитного, агресор намагається обійти місто з півдня, атакуючи з околиць Кліщіївки, Андріївки та Курдюмівки.

Наприкінці тижня противник раптово переніс свої зусилля на північ від Бахмута. Йому вдалося перетнути дорогу Т1302 на північний схід від Соледара, що ускладнило становище підрозділів 93 бригади «Холодний Яр», які обороняються в місті. Водночас із цим противник намагався взяти під свій повний контроль Опитне; просунутися в Кліщіївку – і, врешті-решт, вийшов до її околиць; перетнути канал і просувався в бік Білої Гори, але ця спроба була похована підрозділами 62 бригади Збройних сил України.

Кілька слів про тактику дій противника. Його штурмові групи все частіше діють уночі, маючи необхідне екіпірування, зокрема прилади нічного бачення. Штурмовики просуваються до наших позицій бойовими трійками в три-чотири хвилі, прикриваючи одна одну, перекатами, намагаючись якнайближче підійти до наших позицій та атакувати з РПГ, РПВ, АГС і кулеметів. Увірвавшись до населеного пункту, штурмові групи обходять перехрестя доріг, намагаючись оминути підрозділи, що контролюють їх, і атакувати з тилу та флангів.

За тиждень боїв противник утратив у боях під Бахмутом близько 1900 бійців убитими, 3-3,5 тисячі пораненими, близько танкової роти, 15-20 бойових броньованих машин, майже дивізіон артилерії.

Російські «здобутки»:

• село Яковлівка, площа – 0,94 км2, населення до війни – 804 людини – контролюється частково, просування противника за тиждень – 2390 метрів;
• село Бахмутське, площа – 2,9 км2, населення до війни – 612 людей – контролюється частково, просування противника за тиждень – 1940 метрів;
• село Опитне, площа – 0,9 км2, населення до війни – 1944 людини – контролюється частково, просування противника за тиждень – 1280 метрів;
• село Кліщіївка, площа – 2,7 км2, населення до війни – 404 людини – контролюється частково, просування противника за тиждень – 990 метрів;
• селище Курдюмівка, площа – 0,57 км2, населення до війни – 938 людей – контролюється частково, просування противника за тиждень – 760 метрів.

Цифри втрат і просування – з аналізу відкритих джерел, тому вони не можуть бути ідеально точними, мають ілюстративний характер.

На східній околиці Бахмута загони ПВК «Вагнер» прорвалися на вулицю Патріса Лумумби, підрозділи Об’єднаних сил зазнали втрат і відійшли. На деяких опорниках залишилося 10% особового складу. У самому Бахмуті зостаються близько 2000 мирних жителів, зокрема десь 300 дітей.

Час від час на болотах розкручують маховик «ми прорвали оборону». Так ось, загал має розуміти, що глибина оборони бригади, котру треба прорвати та вийти на оперативний простір, котрий, власне кажучи, і починається за тилом цієї самої бригади, – приблизно 10 км. Більшість атак – групи чисельністю до роти, що діють у пішому бойовому порядку, навіть здалеку не завжди їх підтримують вогнем бойових машин (ось що "Javelin" животворний робить!). Випадки, коли атакувала БТГр у повному складі, вже і згадати важко. Тобто відсутня фізична можливість такими силами щось прорвати апріорі і, тим більше, швидко просунутися в глибину нашої оборони. Чуєте про прорив нашої оборони – стріляйте на звук.

Важелезний тягар цих боїв тягне на собі українська піхота, котра вже років із 400 залишається найкращою в Європі й уже невідомо вкотре доводить світові свою спроможність робити неможливе.

Ушануймо цих бійців, котрі і є найголовнішим Пунктом незламності нашої держави в ці дні.