Том Купер: українці не відступають з Бахмута – і дуже не схоже, що ситуація зміниться

Відомий австрійський воєнний експерт Том Купер проаналізував останні події на фронтах україно-російської війни і  в першу чергу на Донбасі.

Переклад: Микола Ковальчук, Ростислав Семків, Антоніна Ящук під редакцією: Ростислава Семківа було оприлюднено на телеграм-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

Загалом, погода – трохи не дотягує до мерзлотної: зимнішої погоди варто очікувати лише наступного тижня. Разом з тим, ми знову вертаємося до «багнюки» – цілих морів багна… і до російських атак людськими хвилями в районі Бахмута: в мене зводить живіт від самого лише читання звітів з цього напрямку (що вже казати про відео із «наслідками»)... проте, ну… знаєте… та й таке…

Куп’янськ–Сватове… в останні два дні обидві сторони повідомляли про бої в районі Новоселівського та Стельмахівки із мінливими результатами. Схоже, «нічого особливого» (окрім як для тих, хто до того безпосередньо залучений, ясне діло): російські атаки на Гряниківку (Дрорічанського району) та Стельмахівку було відбито. Разом з тим, ЗСУ, схоже, захопили трохи російського важкого озброєння, включно з танком Т-90М та однією [САУ] МСТА-С.

Кремінна… попри те, що 144-та Мотострілецька надалі намагалася послабити тиск українців, що атакують на північ та південь від містечка, бригадний генерал Громов (з Головного оперативного управління українського Генштабу) заявив про просування ЗСУ «на 1,5 км вперед від Діброви».

Разом з тим, про найінтенсивніші бої повідомлялося з району Білогорівки, що на Сіверському Дінці – там росіяни вже три дні намагаються здійснити прорив в напрямку Сіверська. Їхньою цілком очевидною метою є послаблення українського тиску на Кремінну з півдня.

Бахмут… 13 грудня, Вагнер, посилений 31-ю бригадою ВСрф, розпочав масштабний наступ на східні околиці міста й у подальші два дні заявляв про те, що вони туди ввійшли, – й навіть закріпилися у багатьох будівлях на вулицях Федора Максименка та Першотравневому провулку. Разом з тим, що ЗСУ провело ротацію кількох підрозділів (див. попередні звіти), і це наштовхнуло багатьох на думку, що «Україна вже от-от втратить Бахмут». Але далі цією атакою зайнялася 71-ша Єгерська та грузини, які – за підтримки кількох влучних артилерійських обстрілів – відновили контроль над усією втраченою територією у розмірі десь до дюжини будинків у західній частині вулиці Федора Максименка (отут є результати боїв за участі грузинів). За даними агентурної розвідки, в тому герці 31-шу бригаду [ВСрф] довели до «стану небоєздатності», тож її відвели з поля бою.

Водночас із вищезгаданою атакою, Вагнер атакував позиції 53-тої Механізованої в Опитному – й отримав подібні результати. Насправді, українські війська на тому напрямку повідомили про «дефіцит артилерії» у росіян.

Через усе це єдиний вибір, який я тепер маю – це спостерігати (що мені подобається), ще й дедалі частіше, за всіма тими історіями, в яких підкреслюють, що ЗСУ ніби «втрачає 500 бійців загиблими» у Бахмуті – «кожен Божий день» – а ще про те, в якому відчайдушному становищі Зеленський мав би бути через ситуацію на цьому напрямку. Вони кумедні, бо джерела на місці не підтверджують це і близько: «кількадесят поранених», так, щонайбільше. Але 500 вбитими щоденно? Вибачте, але навіть наукова фантастика звучить правдоподібніше…

Чому? Головним чином через те, що ВСрф нині – і це вже включно з Вагнером – бракує артилерії, яку вони використовували минулого літа. Їм бракує необхідних боєприпасів: вони вже не можуть засипати певні сектори фронту обстрілами по 20 тисяч боєприпасів на день. Також, тому, що лишилося від їхньої артилерії, бракує точності: ВСрф бракує БПЛА, які можуть діяти за теперішньої погоди, тож і влучність їхніх обстрілів є гіршою: до того ж їхня артилерія тепер – сильно – страждає від українських контр-батарейних операцій. Нарешті, завдяки вдосконаленим навичкам та оснащенню, але й через занепад російської боєздатності, українські служби з евакуації постраждалих та медичної евакуації працюють значно ліпше, ніж навіть кілька місяців тому.

На те, що будь-чиї заяви про протилежне є лише казками, добре вказують історії, що «місцеві шпиталі переповнені тілами та пораненими». Насправді, будь-яких поранених військових евакуюють з Бахмута – є кілька команд, які цим займаються. Звісно, робота їхня – не проста, небезпечна та є випробуванням і займає більше часу, ніж хотілося б, але значних проблем з проведенням таких операцій немає.

У підсумку: ще раз повторюю: ніт, українці не відступають з Бахмута – і дуже не схоже, що ситуація зміниться. Не лише тому, що ЗСУ має достатньо добре оснащених та натренованих військ на цій ділянці, але й суто через те, що логіка вказує – доцільніше захищати добре укріплені позиції, ніж відступати з них – а тоді відвойовувати їх згодом знов.

Можливо, більше занепокоєння викликає той факт, що росіяни, схоже, таки перейшли канал на захід від Курдюмівки і, на момент, коли їх врешті зупинили, майже дісталися Білої Гори та Диліївки. Насправді то була бійня, а не військова операція: росіяни кидали кілька хвиль піхоти на український вогонь, поки одній з хвиль «в тилу» не вдавалося вирити окопи, щоб вижити та втриматися. Це, звісно, посилює тиск на підрозділи ЗСУ, що діють на даній ділянці.

Торецьк… не знайшов ніяких новин про ймовірні додаткові російські атаки на Дружбу та Північне.

Авдіївка… 14 грудня ВСрф розпочали новий наступ на Водяне – схоже, вони мали на меті дістатися Сєверного та Тоненького, розташованих на кілька кілометрів північніше, – і таким чином заїхати в тил гарнізону ЗСУ в Авдіївці. Цей наступ розбили на друзки, незважаючи на всі російські заяви, що вони «звільнили основну частину» Водяного. Насправді ж українці повідомляли, що ворога спинили далеко від села. Східніше, за підсумками тієї української контратаки, що докотилася аж до південно-західної частини Пісків, росіяни тепер знову намагаються дістатися південної частини Первомайського – тобто вони повернулися до позицій десь двомісячної давнини.

Нарешті, вчора пушилін гонорово проголосив про «звільнення 80% Мар’їнки». За іронією, «вишестоящі органи» заявили лише, що вони дісталися траси до Красногорівки – і таким чином «відрізали постачання населеного пункту». Гадки не маю, який військовий геній думає собі, що «лінії постачання населеного пункту» можна відрізати, коли до нього підходить три дороги, а перерізали лише одну з них, однак це, певно, ще один з прикладів перевершення росіянами базових законів фізики та математики. Із цілковитою певністю доповідаю: пушиліну та «вишестоящім органам», певно, варто ліпше узгоджувати свої заяви, бо ж інакше вони залишають нам лише один вибір – визнати, що все це є лише черговою проваленою атакою.