«Наша квартира стала волонтерським хабом, офісом та салоном краси»: історія Катерини, двічі переселенки з Донецька та Маріуполя

Вінницька область  стала багатообіцяючим місцем для численних переселенців, які були змушені залишити свої рідні міста через повномасштабну війну. Однією з таких переселенок є Катерина Саутіна, молода та рішуча підприємниця, яка вирішила почати нове життя у Вінниці.

Довгий шлях від Маріуполя до Вінниці був не тільки фізичним переїздом, але й емоційним стресом для Катерини. Вона, як і всі переселенці, була змушена залишити своє звичне життя та виїхати у безпечне місце. 

Двічі переселенка: Донецьк - Маріуполь

⁃Ми до останнього не вірили, що буде війна, адже ми тільки облаштували життя після переїзду з Донецька у 2014 році! В мене було таке жахливе дежавю, адже я це все вже бачила. Ці вибухи за вікном, паніка у близьких, військові на вулицях, пусті полиці у супермаркетах та ріки сліз. 

Моя рідна сестра - єдина рідна людина, яка була у мене в Маріуполі. Наші батьки живуть в окупованому Донецьку, та є прихильниками тієї влади. 24 лютого вони навіть привітали нас з початком «визволення». Це дуже боляче, коли на очах помирають цивільні люди, будинки навколо перетворюється на пил та сміття, а батьки кажуть, що це постанова. 

Зараз ми не спілкуємось з ними, я зателефоную, коли ми переможемо. А поки ми надто різні у поглядах: я не розумію, як можна напасти на незалежну та суверенну державу, а вони апелюють цитатами з російських пропагандистських шоу!

Я дуже дякую своїй сестрі, що вона поруч зі мною у цей страшний період, до того ж вона й наполягала на виїзді з Маріуполя, коли ставало все гучніше. Бо, ймовірно, я б не наважилась ще раз покинути дім, - ділиться своїми згадками Катерина. 

Там же дівчина залишила свій салон краси, над яким працювала впродовж останніх трьох років. Катерина пристрасно ставилася до своєї роботи, та раділа кожному клієнтові, якому допомагала мати кращий вигляд. Однак, небезпека та неприйняття нової реальності, вимагали ухвалити важке рішення - залишити все та почати знову подалі від бойових дій.

Евакуація у Вінницю салону краси

⁃Найцікавіше, я зовсім не брала особистих речей. Я вивезла деяке приладдя з салону, адже вважала, що завдяки цьому я зможу заробити гроші на нові речі будь-де. Тому моя машина стала салоном краси на колесах, поки везла це все до столиці, а потім у Вінницю.

Якщо чесно, то й досі не розумію, як я змогла самотужки завантажити в свою автівку апарат для лазерної епіляції. Навіть, коли колеса повністю були в дірках від уламків снарядів, я вірила, що зможу доїхати, куди мені треба. Моя сестра Аліна досі називає дивом те, що ми виїхали цілими та ще й з обладнанням!

І знову починаємо з нуля

Прибувши до Вінниці, дівчина відчула труднощі початківиці. Незнайоме місто, нова спільнота та конкуренція - все це стало викликом для неї. Після певних вагань та випробувань, Катерина ризикнула все ж таки релокувати свій бізнес.

⁃Завдяки зв’язку з постійними клієнтками, які, як виявилось, також тепер мешкають у Вінниці, я зрозуміла, що маю клієнтську базу, і можу стартувати. Сподівалася, що почну заробляти на життя у новому місті, відволічуся від жахливого думок... Завдяки тому, що мала із собою деяке приладдя та матеріали, я змогла зекономити і витратити не так багато грошей зі своєї «подушки безпеки».

Майже рік дівчина облаштовувала свій салон краси на базі квартири, яку винаймала, оскільки головною проблемою була висока конкуренція, що не дозволяла швидко розширити клієнтську базу і замахнутися на щось більш масштабне. Негативним моментом став і стрибок цін на матеріали, а також різниця вартості орендованого житла у довоєнному Маріуполі та теперішньою Вінницею, яка стала одним з головних хабів для переселенців. 

Як квартира стала офісом та волонтерським хабом

⁃Наша орендована квартира стала багатофункціональним офісом. На кухні я фарбувала волосся клієнткам, робила дівчатам макіяжі. У спальні моя сестра онлайн працювала вчителькою англійської мови. У нашій вітальні все й досі заставлено коробками з ліками, турнікетами та обмундируванням для військових. Оскільки багато наших знайомих служать у ЗСУ, ми допомагаємо їм, збираємо донати та замовляємо все, що хлопцям потрібно на фронті. Тож наша квартира стала волонтерським хабом, офісом та салоном краси. Авжеж це все поєднувати на маленькій площі було досить важко.

Нещодавно Катерина знайшла потрібне приміщення у спальному районі Вінниці, де на кошти, які відкладала за час підробітку на дому, наразі робить ремонт для своєї майстерні краси. Розмірковуючи над своєю ідеєю, дівчина скоординувалася зі своїми колишніми працівниками, які також виїхали до Вінниці. Таким чином спектр послуг збільшився у порівнянні з тим, що могла надавати Катерина самотужки. Крім того, дівчина створила робочі місця для переселенців з інших міст України, які також шукали нові можливості у Вінниці. Вона хотіла поділитися своїм досвідом та підтримати інших, хто пережив вимушене переселення.

⁃Усі ми опинились у важкому становищі. В першу чергу, важко морально. Наприклад, мені дуже допомагає робота, комунікація з людьми. Надзвичайно приємно бачити, як мої клієнтки продовжують жити далі, хоча вони пережили дуже страшні часи, втратили близьких, покинули свої домівки. Я радію коли збираю дівчат на якісь свята. Зараз літо, сезон весіль, а мої дівчата дуже часто записуються до мене на весільні макіяжі та зачіски. Надзвичайно багато вагітних, які також збираються на фотосесії. Насправді, усі урочисті події для моїх клієнток я й не полічу, дуже багато приводів. Таким чином я бачу, що життя триває, розвивається та наповнюється барвами. А це мене надихає, надає сил, дозволяє насолоджуватися своїм життям попри всі негаразди. 

Плани на майбутнє

Незважаючи на перешкоди та стреси, Катерина не втрачає позитиву, а також надії на те, що вона зможе повернутися до Маріуполя аби відбудувати те, що мала, та розвивати свої нові проєкти. 

⁃Мені важко відповісти на питання, де я буду жити після нашої перемоги. Я відкриваю новий салон у Вінниці, але моя душа дуже хоче додому, хоч мого будинку вже нема. Тому, це буде гарним початком аби відкрити свою мережу салонів по Україні, а в Маріуполі побудувати найбільший, адже саме там з’явився мій перший заклад!

Історія цієї дівчини - це приклад сили та витримки, яку переселенці виявляють, стикаючись з труднощами та змінами. Вона показала, що можливо почати нове життя навіть у незнайомому місці, здійснювати мрії. Катерина зі своїм маленьким бізнесом стала символом успіху і натхнення для багатьох своїх знайомих, які також шукають нові можливості в житті. Такі історії переселенців, як Катеринина, нагадують нам про важливість підтримки та розуміння у моменти кризи. Нехай ця історія послужить нагадуванням про важливість співчуття та підтримки у суспільстві, а також про силу духу, яка допомагає нам перемагати будь-які перешкоди на нашому шляху.

 Анастасія Андрейковець