Дейнега вважає солдатів КНДР серйозною проблемою на фронті

Українське суспільство часто легковажно ставиться до присутності північнокорейських військових у війні проти України, порівнюючи їх із так званими “чмобіками” — слабо підготовленими та демотивованими російськими мобілізованими. 

Як передає видання The Persona, про це заявив засновник благодійного фонду “Повернись живим” і ініціативи Ukrainian Witness Віталій Дейнега в інтерв’ю 16 березня.

На його думку, ці солдати становлять значно серйознішу загрозу, ніж дехто уявляє. Дейнега відзначив, що українці схильні жартувати з приводу північнокорейських вояків, як це колись робили щодо російських “мобіків” або бронетехніки, вкритої решітками, які в народі прозвали “мангалами”. Проте, як зазначив він, тепер самі українські підрозділи застосовують схожі інженерні рішення, бо досвід реальних бойових дій довів їхню ефективність. 

За його словами, краще мати кумедний вигляд, ніж загинути — саме тому колишні об’єкти для насмішок стали частиною нашої реальності. У цьому ж контексті, застерігає Віталій Дейнега біографія, слід ставитися і до північнокорейських підрозділів: замість зневаги — варто усвідомити масштаб виклику.

На відміну від неорганізованих та збентежених загарбників, яких можна було бачити на початку війни, солдати КНДР демонструють дисципліну, підготовку та високу мотивацію. Вони вже не кидаються у безглузді лобові штурми, як це робили деякі російські підрозділи раніше. Навпаки — вміють грамотно діяти в умовах сучасного бою, зокрема збивати дрони, замість того щоб просто рятуватись втечею. За словами Дейнеги, сутички з ними є надзвичайно важкими та психологічно виснажливими для українських захисників.

У контексті зростаючої загрози, окремої уваги заслуговує діяльність Лі Сонміна — колишнього співробітника держустанови КНДР, який після втечі до Південної Кореї здобув освіту в одному з престижних університетів Ліги Плюща. За даними The Wall Street Journal від 5 березня, він став цінним союзником для українських аналітиків і військових. Лі допомагає перекладати захоплені документи, фотографії та особисті записи північнокорейських військових, надаючи глибше розуміння їхньої мотивації, психологічного стану й ідеологічної обробки.

Його внесок особливо важливий через брак в Україні фахівців, які володіють корейською мовою та тонкощами тоталітарної культури Північної Кореї. Лі здатен помічати деталі, які могли б залишитись непомітними навіть для південнокорейських перекладачів. Завдяки співпраці з правозахисниками та активістами, його досвід став інструментом інформаційного впливу: він долучився до створення антирежимних листівок, спрямованих на деморалізацію північнокорейських солдатів і заохочення до здачі в полон.