Папірець для Трампа, чи Шанс для України: що саме означає «угода на трильйони» про копалини

У четвер, 8 травня, Верховна Рада конституційною більшістю голосів ратифікувала багатостраждальну Угоду про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови, яка ще має неофіційну назву Угода про рідкоземельні мінерали або копалини.

«За» проголосували аж 338 народних депутатів, які представляють всі фракції та групи Ради. Цікаво, що навіть така «захисниця» українських надр та земель, як лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко позитивно оцінила цю угоду. І навіть використала при цьому у своєму виступі одно з найулюбленіших слів президента Зеленського. За її оцінкою, документ передбачає рівноправне партнерство і започатковує «дуже потужну співпрацю» зі стратегічним партнером.

Після дипломатичної катастрофи, яка сталася у Білому домі під час зустрічі Зеленського та Трампа мало хто вірив що такий фінал дійсно можливий. Але невже угода про копалини має тільки позитивні сторони для України? Спробуємо розібратися.

Переможні плюси Угоди

Немає міфічних «боргів»

Нагадаємо, що з початку Дональд Трамп в Угоді про копалини хотів повісити на Україну міфічний борг за вже поставлену в  зброю — з початку 350 мільярдів доларів, цифру взяту зі своєї рудої голови. А потім вже за реальну поставлену допомогу при Байдені у сумі в 100 мільярдів. Нагадаємо, що практично вся американська допомога була у вигляді грантів, які звісно, не треба повертати. І добре, що в підсумку ніяких українських «боргів» в підписаній угоді немає. Тільки вже майбутні постачання зброї, які будуть вважатись внеском США в інвестиційний фонд.

«Якщо […уряд США] надаватиме Уряду України нову військову допомогу в будь-якій формі (включаючи передачу систем озброєнь, боєприпасів, технологій або навчання), капітальний внесок США вважатиметься збільшеним на оціночну вартість такої військової допомоги», - йдеться в угоді.

Немає нафти, газу, портів та АЕС

Після провалу перемовин у Овальному кабінеті американці офіційно висунули набагато більш жорсткіший варіант угоди. Вони хотіли взяти під контроль всі наші АЕС, порти, а також всі нафтові та газові родовища.

В угоді прописаний перелік корисних копалин, видобутку яких вона стосується. Йдеться про український видобуток алюмінію, сурми, миш'яку, бариту, берилію, вісмуту, церію, цезію, хрому, кобальту, міді, диспрозію, ербію, європію, фтору, плавикового шпату, гадолінію, галію, германію, золота, графіту, гафнію, гольмію, індію, іридію, лантану, літію, лютецію, магнію, марганцю, неодиму, нікелю, ніобію, паладію, платини, калію, празеодиму, родію, рубідію, рутенію, самарію, скандію, танталу, телуру, тербію, тулію, олова, титану, вольфраму, урану, ванадію, ітербію, ітрію, цинку, цирконію, нафти, природного газу, причому йдеться лише про нові родовища, ліцензії на які Україна видаватиме після набуття угодою чинності. Цей перелік може бути розширений лише за згодою сторін.

Угода не регулює видобуток та доходи від видобутку інших копалин.  Також вона не стосується доходів від української інфраструктури, як початково пропонували США.

В документ описані гарантії того, що угода не буде суперечити домовленостям України з ЄС та прагненню України до вступу, а у разі появи такої  у вступній угоді з Євросоюзом – положення угоди зі США мають бути переглянуті.

Керування фондом буде паритетне: По 3 топ-менеджера від України та від США. Хоча з початку Білий дом претендував на більшість - чотири керівника від США.

Зароблені гроші підуть на відновлення України

Внески, зроблені у Фонд, будуть реінвестуватися принаймні раз на рік з метою сприяння безпеці, захисту та процвітанню України, що буде додатково визначено в угоді про Фонд. Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів. Уряд Сполучених Штатів Америки буде підтримувати довгострокові фінансові зобов’язання для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України.

Потенційні зради угоди або диявол у деталях

Немає гарантій безпеки

В Угоді, на жаль немає жодних безпекових гарантій. Є тільки загальні фрази про довгострокове стратегічне партнерство між США та Україною. Також написано про підтримку США безпеки, добробуту, відновлення її інтеграції нашої країни у глобальні економічні структури. Але без жодної конкретики. Нагадаю, що з початку Київ хотів в обмін на Угоду отримати від США чіткі гарантії безпеки.

Віддаємо у фонд 50% всіх нових ліцензій

Україна зобов’язується спрямовувати до фонду половину (50%) роялті та інших ліцензійних платежів від нових ліцензій на природні ресурси (нафта, газ, метали тощо). І це стосується на тільки нових ліцензій, а так названих «сплячих». Тобто, коли по вже виданих ліцензіях немає вже десять років ніякого видобутку.

Право «першої ночі»

Українські держоргани зобов’язуються включати у всі нові ліцензії на видобуток природних ресурсів умови, за якими потенційні інвестори повинні повідомляти фонд про можливості інвестування та вести з ним переговори.

Українські держоргани також мають включати аналогічні положення в контракти на великі інфраструктурні проєкти. Фонд (американська сторона) отримує пріоритетне право купувати продукцію, видобуту на території України (наприклад, природний газ, рідкісні метали, нафта). Україна зобов’язується забезпечити, щоб треті країни чи компанії не отримували значно вигідніших умов, ніж фонд.

Безстроковий термін

Угода набирає чинності після ратифікації Верховною Радою України і діє необмежений термін, поки обидві сторони не погодяться її припинити. Через 10 років США свої прибутки може вивести на свій закордонний рахунок у валюти. До цього гроші будуть на спецрахунку в Україні.

 Дві угоди, які не потребують ратифікації Радою, але реально суперважливі

Для того, що Угода про рідкоземельні копалини дійсно запрацювала будуть підписані ще дві.

1. Угода про обмежене партнерство. Угода визначає механізм створення, фінансування, структуру управління фондом. Підписати її можуть одразу після ратифікації міжурядової угоди Радою.

2. І ще одна Угода про створення “Генерального партнера”: Створюється структура, яка буде по факту над Фондом — генеральний партнер (3 українські та 3 американські представники).

Генеральним партнером (General Partner, GP) виступає компанія, зареєстрована у Делавері (США), яка офіційно приєднується до Фонду через підписання цієї партнерської угоди. Ця компанія діє від імені всього Фонду і є відповідальною за його управління.

Вона і буде приймати головні рішення:

• відбір проєктів,

• розподіл доходів,

• структуру фінансування.

Ця компанія також створює та керує Інвестиційним комітетом (Investment Committee), який затверджує інвестиції. А саме в ньому паритетність вже буде порушена на користь американців. Інвестиційний комітеті будуть -три менеджери США, тільки два менеджери від України.

Ще один важливий комітет — Адміністративний — і тут перевага буде в американців. Знову - три менеджери США і тільки два менеджери від України. Але, як показує досвід, іноді західні менеджери більше дбають по національній інтереси України, чим деякі вітчизняні.

Так, ще у одна комітеті - Комітеті з пошуку проєктів, який відповідає за виявлення інвестиційних можливостей, буде перевага на користь Києва - три менеджери України та два менеджери США.

Чому це нагадує угоду про шкуру невбитого ведмедя

Так все ж про які саме суми йдеться? Мінфін озвучив цифри, умовно скільки б надійшло у такий Фонд, якщо б він був створений у 2019-му році і діяв до зараз.

Це приблизно 4 мільярди гривень надходжень від ліцензій і ще десь 2 мільярди ренти від нових видобутків. У Фонд би в такому випадку потрапило б 50% платежів. Відповідно аж 3 мільярди. Тобто за 5-ть років аж під 71 мільйони доларів. Погодьтесь, це явно не ті гроші, які принципово можуть повпливати на стан української економіки та бюджету.

Експерти потенційно оцінили вартість корисних копалин України у $14,8 трлн. - 42% з них знаходяться на окупованих територіях. Але щоб почати видобуток навіть на підконтрольній території треба вкласти десятки мільярдів доларів, яких в нашій країні сьогодні немає.   А ще витратити не менш 5-10 років на будівництво нових шахт, фабрик та заводів, побудованих по сучасним технологіям, якіх у нас теж немає. І якщо ці величезні інвестиції дійсно будуть зроблені у американців зʼявитися дуже важливий аргумент забезпечувати мир та спокій в Україні всіми можливими способами

Замість післямови

Тому у підсумку можна вважати, що саме сьогодні угода про копалини дійсно більше в інтересах України. Бо, в першу чергу, вона знімає фактор жорсткої напруги у відносинах з нашим стратегічним партнером, який є для нас ексклюзивним джерелом деяких важливих видів зброї — від ЗРК «Патріот», «Хаймерсів» до надважливих розвіданих.

І можливо, цю угоду треба, в першу чергу оцінювати не в економічному аспекті, а в більш політично-психологічному ракурсі. Вона стала першим переможним кейсом у політиці 47 президента з США. Нарешті, у Дональда Трампа окрім неприємних спогадів, повʼязаних з Україною — процедури імпічменту після розмови з Зеленським під час першої каденції, та скандалу на пресконференції під час другої — зʼявився позитивний кейс. І можливо сьогодні для українсько-американських відносин це набагато важливіше всіх ефемерних цифр про можливі дивіденди від потенційного розробки наших копалин.

Тому дуже складно не погодитись з іронічною оцінкою угоди від відомого українського економіста Сергія Фурси. Він вважає її «історичною» для Трампа.

«Добре, що у Трампа є тепер папірець, з яким він буде бігати і доводити, який він майстер перемовин. Нам не шкода. Перша угода, між іншим. Спочатку він прикрив гендерно нейтральні туалети в Білому домі, потім відновив напор у душі до рівня часів своєї молодості. А тепер підписав угоду з Україною. Але дайте йому ще 100 днів. Може ще щось буде цікавого. Але судячи з усього саме цей папірець, саме наявність цього папірця, і була основним драйвером тиску на Україну. Трамп хотів папірець, його посіпаки хотіли зробити його щасливим. І забезпечити йому нарешті славу найкращого перемовника в історії», - підсумував Фурса.

Як показує історичний досвід — немає таких міжнародних угод, навіть «безстрокових», умови яких було б неможливо передивитися з часом. Але досягнуто головне — із вчорашнього яблука розбрату — рідкоземельні копалини перетворились сьогодні у справжній символ багатострокового стратегічного партнерства. І хто зна, можливо років через десять мільярдні американські інвестиції дійсно перетворять ефемерну угоду в дуже ефективні економічні дивіденди, як на благо США, так і України.

А можливо, вона так і залишиться в історії — як угода, яка підштовхнула Дональда Трампа до стратегічного рішення продовжити американську допомогу Україні. І це вбило останній цвях в надії Росії позбавити нас американської підтримки. Але де-факто Угода так і залишиться цікавим політичним памʼятником нашої складної епохи і, можливо, ніколи не бути мати жодного економічного сенсу.

Роман Лазоренко