«Перевага надається людині, аніж бажанню покарати»: чому Україна обмінює воєнних злочинців

На думку експертів-правників, судові процеси in absentia – або звільнення в рамках обміну полоненими – залишаються важливими інструментами для встановлення правосуддя.

Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення російський льотчик Су-34 Олександр Красноярцев був збитий після бомбардування міста Чернігів на північному сході України.

Катапультувавшись, 36-річний пілот приземлився у дворі приватного будинку і, намагаючись сховатися, з особистої зброї вбив цивільного. Невдовзі Красноярцева взяли в полон.

У листопаді 2023 року його заочно засудили до 14 років позбавлення волі та зобов'язали виплатити два мільйони гривень (47 000 доларів США) моральної компенсації.

Проте пілот уже давно був далеко: його обміняли через місяць після взяття в полон, ще до того, як йому офіційно повідомили про підозру у скоєнні злочину.

Для деяких українців цю ситуацію було важко збагнути.

«Він забрав стільки життів. А Україна його обміняла. І тепер судять фотографію – дуже винахідливо», – йдеться в одному з коментарів під дописом «Суспільне Чернігів» у фейсбуці.

«Ця тварюка бомбила місто. Як можна було цю сволоту відпустити?» – написано в іншому.

Проте юристи стверджують, що заочні суди – або звільнення в рамках обміну полоненими після вироку – все ще є важливою частиною забезпечення справедливості, наголошуючи на необхідності використовувати будь-які можливі засоби для звільнення полонених українських військових та цивільних.

Більшість справ по воєнних злочинах в Україні розглядають заочно через відсутність фізичного доступу до російських військових та окупованих територій.

Однак на лаві підсудних, хоч і рідко, але є росіяни, яких підозрюють у вчиненні воєнних злочинів. Заступник генерального прокурора України Андрій Лещенко повідомив IWPR, що станом на 16 грудня 2025 року очно притягнули до кримінальної відповідальності 28 російських військовослужбовців, з яких 20 – засудили.

Лещенко пояснив нагальну потребу повернення військовополонених з російського ув'язнення, навіть якщо для цього доводиться звільняти таких осіб, як Красноярцев.

«Мета у держави, й у цілому в усіх органах, які працюють або дотичні до питання щодо проведення обмінів, – це повернення наших захисників із полону», – сказав він, «бо умови утримання Красноярцева у нас у полоні й умови утримання нашого захисника в полоні на території Російської Федерації, суттєво відрізняються. Навіть незалежні спостерігачі, як-от моніторингові місії ООН, констатують факт про те, що абсолютна більшість українських військовополонених піддаються тортурам, катуванням під час перебування в полоні».

На відміну від України, Росія не дотримується норм міжнародного права, які надають імунітет комбатанта звичайним солдатам, що не скоювали воєнних злочинів.

«Але, знову ж таки, наприклад, підрозділи «Азов», «Айдар», які визнані в Росії терористичними організаціями, вони їх засуджують виключно за те, що ти був військовослужбовцем якогось підрозділу і звинувачують їх у терористичній діяльності».

Деякі російські полонені також мали особливо високу цінність для обміну, продовжив він.

«Є певні категорії військовослужбовців, які, як ми розуміємо, становлять великий інтерес для Росії», – сказав Лещенко. «Наприклад, ті ж самі кадирівці, пілоти, якісь дефіцитні спеціальності, скажімо так, або спеціальності, на які треба великий час, щоб навчити людей. Відповідно, Росія їх запитує в першу чергу. І бувають такі моменти, коли питання стоїть як ультиматум. Або обмін відбувається, якщо ви туди включаєте цю людину, або взагалі обміну не буде».

Юрій Білоус, юрист, який представляє інтереси потерпілих від російських воєнних злочинів, зазначив, що українці загалом розуміють необхідність таких обмінів для повернення додому військовополонених та незаконно утримуваних цивільних.

«Проте, якщо дивитися на це крізь призму конкретної людини та злочину, скоєного проти неї чи її рідних, це, звісно, сприймається вкрай болісно. Люди хочуть, щоб конкретний злочинець поніс відповідальність за конкретний злочин. Саме в цьому і полягає ключова перевага очного судового процесу над заочним».

За словами Лещенка рішення про обміни ухвалює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

«Від них до нас надходять відповідні запити на погодження тих чи інших осіб на обмін», – сказав він. «І ми вже розглядаємо ці питання списком і погоджуємо: обмін, не обмін».

Координаційний штаб відмовився коментувати як проводиться обмін воєнних злочинців, посилаючись на чутливість теми.

In absentia

Інша справа в Чернігові стосувалася російського танкіста Леоніда Щьоткіна, якого заочно засудили до 11 років позбавлення волі за наказ підлеглому, старшому сержанту Михайлу Кулікову, вистрілити осколково-фугасним снарядом у житловий будинок у місті 26 лютого 2022 року. Удар пошкодив квартиру на 10-му поверсі.

Як і Красноярцева, його взяли в полон у день скоєння злочину та обміняли до того, як йому офіційно повідомили про обвинувачення.

Натомість Кулікова, також взятого в полон того дня, судили очно. Його представляв чернігівський адвокат Павло Костюченко, він брав участь у досудовому розслідуванні та судових засіданнях. Суд засудив його до десяти років позбавлення волі.

Його адвокат розповідав Суспільному, що подавав апеляцію, в результаті якої вирок залишили без змін. Кулікова обміняли після набрання вироком законної сили.

За словами адвоката та експерта ГО «Медійна ініціатива за права людини» Андрія Яковлєва, засуджені за вчинення воєнних злочинів росіяни не оскаржують українські рішення суддів, за виключенням адвокатів за призначенням.

«Загалом, це складна юридична ситуація», – продовжив він. «Аби визначити скільки може тривати процедура оскарження, то тут багато залежить від скаржника, якогось росіянина, який хоче самостійно подати апеляцію, щоб його справу переглянули. Якщо він згоден з фактами вчинення вбивства, але не згоден з юридичною кваліфікацією чи тяжкістю злочину, він може не бажати повного перегляду справи. Натомість він може перейти одразу до касаційної скарги у Верховному Суді. Але якщо він буде стверджувати, що він не вчиняв злочин, то йому треба спочатку пройти апеляцію, а потім уже Верховний суд».

Обмін російських військових не означає, що їхні кримінальні справи закриваються. Українське законодавство дозволяє передавати навіть засуджених окупантів у межах обміну полоненими — заради якнайшвидшого повернення українських захисників.

Для цього існує чіткий правовий механізм, зокрема, постанова Кабміну про порядок передачі військовополонених державі-агресору та звільнення українських оборонців.

У випадку засуджених осіб застосовується стаття 84-1 Кримінального кодексу України (зміни від липня 2022 року). Вона передбачає звільнення від відбування покарання, а не від кримінальної відповідальності. Це означає, що вирок суду залишається чинним, людина зберігає статус засудженої та судимість – держава лише припиняє її утримання в Україні й передає Російській Федерації.

Вирок не скасовується, а засуджений юридично залишається винним у скоєнні злочину.

Аналогічний підхід застосовується і до підозрюваних або обвинувачених у воєнних злочинах, які ще перебувають під слідством. Для обміну слідчий суддя за клопотанням прокурора скасовує запобіжний захід, після чого особу звільняють з-під варти та передають для обміну.

У таких випадках кримінальне провадження також не закривається – воно зупиняється або продовжується у форматі розслідування чи судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia). Це дозволяє зафіксувати злочин і зберегти юридичну відповідальність навіть після передачі особи за межі України.

Білоус зазначив, що обмін воєнних злочинців, які були засуджені очно, впливає на самих винуватців, створюючи у них відчуття внутрішньої амністії.

«Коли вони знають, що б вони не робили в Україні, які б злочини не коїли чи якої б шкоди не завдавали цивільному майну, мирним жителям, військовим чи військовополоненим, найгірше, що на них чекає, – це утримання в СІЗО та участь у судових засіданнях, але не відбування покарання тут, – це, безперечно, формує їхнє сприйняття відповідальності».

Також Білоус розповів, що всі його клієнти однозначно виступають за очні судові процеси, і додав: «Звісно, кожен хоче подивитися злочинцю в очі на лаві підсудних, і коли таких осіб обмінюють, це неминуче викликає певний рівень розчарування в суспільстві».

Матеріал підготовлений Оксаною Рекун. Оригінал матеріалу розміщений на сайті IWPR