До Дня Луганської області Anna manu презентує «Колискову ВПО» - пісню про дім, який живе в серці

«А як я міг не погодитися?» — Петро Мага написав слова до «Колискової ВПО», пісні ANNA MANU про втрачений дім і віру в повернення

До Дня Луганської області, який відзначається 3 червня, співачка ANNA MANU презентує нову пісню «Колискова ВПО» - щиру та зворушливу музичну історію, народжену серцем переселенки з Луганська.

Для артистки ця дата має особливе значення. З 2014 року вона живе далеко від рідного дому, як і тисячі луганчан, які були змушені залишити свої домівки через війну. Саме тому «Колискова ВПО» стала не просто новою композицією, а особистою історією про пам’ять, втрату, любов до рідного краю та віру в повернення.

Є пісні, які просто звучать. А є ті, що проживаються душею. «Колискова ВПО» -саме така історія.

Особливого емоційного звучання композиції додає відеоробота, створена на основі архівних кадрів Луганська. У кліпі оживають знайомі вулиці, краєвиди та впізнавані місця міста, яким його пам’ятають тисячі луганчан. Для багатьох переселенців ці кадри стануть болючим і водночас теплим нагадуванням про дім, який вони були змушені залишити, але який продовжують берегти у своїй пам’яті та серці.«Окрім особистого життєвого досвіду, мене надихнула співпраця з громадською організацією “ВПО Україна”, яка багато допомагає та підтримує наших людей. Я долучаюся до різних заходів організації й вдячна їм за те, що вони не залишають переселенців наодинці зі своїми проблемами»,- ділиться ANNA MANU.

Саме з цим внутрішнім болем і бажанням створити особливу пісню співачка звернулася до Народного артиста України Петра Маги з проханням написати текст майбутньої композиції. Автор надзвичайно тонко відчув її особисту історію та переживання мільйонів українських переселенців, які були змушені залишити свої домівки по всій Україні через війну.

Пояснюючи свою згоду написати слова до пісні, Петро Мага говорить:

«Чому я погодився писати пісню про переселенців? А як я міг не погодитися? Знаєте, зараз, коли фактично все перевернулося догори дриґом, коли світ дедалі частіше ділиться на хороших і поганих, я не хотів би, щоб наші співвітчизники також почали ділитися між собою через те, з якої частини країни вони приїхали.

Не забувайте, що ці люди втратили все. Так, вони можуть бути знервованими, втомленими, іноді невитриманими. Але навіть не намагайтеся ставити їм це в провину. Краще спробуйте хоча б на мить уявити себе на їхньому місці.

Подивіться на кадри Бахмута, Торецька, подивіться на розбиту Луганщину. Подивіться, як ворог знищує нашу землю. І тоді не ставте більше питання, чому мені хотілося писати для людей, які, на жаль, втратили все.Я бажаю їм повернутися додому. Я бажаю їм знову побачити свої міста і села живими. Я бажаю, щоб у їхньому житті все склалося якнайкраще».

Його текст став справжньою душею пісні - живою емоцією, співпереживанням і голосом людей, які щодня живуть між болем втрати та надією на повернення.«Гетьте думи, ви — хмари осінні…» Ці слова звучать як молитва людини, яка вчиться жити з болем, але не дозволяє собі втратити віру.

«Колискова ВПО» - це пісня-мама. Пісня-обійми. Пісня-обіцянка своїй дитині, що одного дня все обов’язково повернеться: мирне небо, рідний дім, тепло сімейного столу та Україна без війни.

«Я поверну тобі, дитино, Степи безмежної краси…»

У цих рядках - не просто слова. У них живе мрія кожної матері, яка сьогодні змушена будувати нове життя далеко від дому, але щовечора подумки повертається туди, де залишилося її коріння.

Окреме місце в цій історії займає людська підтримка. Саме завдяки простим людям, відкритим серцям, допомозі незнайомих і єдності українців багато переселенців змогли вистояти у найтемніші часи. Пісня нагадує про те, як важливо сьогодні триматися одне за одного, не втрачати людяності та берегти тепло навіть у часи війни.

Ця композиція присвячується всім українцям, які втратили дім, але не втратили любов. Усім, хто чекає дороги додому. Усім дітям, які мають вирости під мирним небом.

«Колискова ВПО» - це не тільки про біль. Це про силу української душі. Про пам’ять. Про підтримку одне одного. І про віру, яка сильніша за війну.