Соловйов запропонував переселити жителів окупованого Донбасу до Сибіру та на Далекий Схід

Російський пропагандист Володимир Соловйов закликав владу РФ створити державну програму переселення жителів тимчасово окупованих територій України, а також прикордонних російських регіонів до Сибіру та на Далекий Схід.

За його словами, така програма має охопити мешканців окупованих Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також Курської й Брянської областей Росії, які, за твердженням пропагандиста, фактично проживають поблизу лінії фронту.

«У Росії має бути створена державна програма переселення жителів із прифронтових суб'єктів у регіони, зокрема за Урал, до Сибіру та на Далекий Схід. Ми говоримо про 200–400 тисяч людей, які проживають у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській, Курській та Брянській областях. Вони де-факто живуть на лінії фронту», – заявив Володимир Соловйов.

Пропагандист також запропонував тимчасово переселити людей у регіони, які, за його словами, можуть взяти над ними «шефство». На його думку, після завершення бойових дій мешканці зможуть повернутися до своїх домівок.

«Що заважає забрати людей, дати їм можливість приїхати й нормально жити на новому місці? Коли лінія фронту відійде, усе відновимо, і люди повернуться. На мій погляд, уже зараз має діяти державна програма переселення наших людей хоча б на певний час. Не в пункти тимчасового розміщення, а в нормальні умови», – сказав Соловйов.

Переселення великих груп населення неодноразово використовувалося Москвою під час розширення імперії

Одним із ключових завдань було не лише захоплення територій, а й зміна їхнього етнічного та соціального складу, послаблення місцевих еліт і формування залежного від центру населення.

Одним із ранніх прикладів стала політика щодо Великого Новгорода після його остаточного підкорення Московським князівством у XV столітті. Після ліквідації Новгородської республіки московська влада проводила депортації частини місцевої знаті, переселяла московських служилих людей на нові території та фактично знищила політичну автономію одного з найдавніших центрів Русі.

Подібні практики застосовувалися і після завоювання Казанського ханства у 1552 році. Після падіння Казані московська влада обмежила права місцевого мусульманського населення, переселяла частину мешканців, а на землях колишнього ханства розміщувала російських військових, чиновників і переселенців. Це стало одним із перших великих етапів імперської колонізації Поволжя.

У XVIII–XIX століттях, під час розширення Російської імперії на Кавказ, у Сибір, Середню Азію та Причорномор’я, переселення стало системним інструментом управління. Російська влада заселяла прикордонні території лояльними групами населення, створювала військові поселення та змінювала демографічну структуру регіонів.

Особливо трагічними стали масові депортації народів у XX столітті за часів СРСР. У 1944 році радянська влада здійснила депортацію кримських татар із Криму до Середньої Азії, звинувативши весь народ у співпраці з нацистською Німеччиною. Протягом кількох днів було виселено сотні тисяч людей, а їхні будинки та майно передавалися іншим переселенцям.

Того ж періоду радянська влада депортувала чеченців та інгушів під час операції «Чечевиця» у 1944 році. Цілі народи були примусово виселені з Кавказу до Казахстану та Киргизстану. Лише після смерті Сталіна депортованим дозволили частково повернутися на батьківщину. Подібні практики застосовувалися і щодо інших народів СРСР — німців Поволжя, калмиків, карачаївців, балкарців та інших етнічних груп.

Повернення до радянських методів

Заяви російського пропагандиста про переселення жителів окупованих територій України викликають особливу увагу через історичний досвід Російської імперії та Радянського Союзу. ґї

У минулому переселення часто було не лише гуманітарним заходом, а й способом змінити демографічну ситуацію, послабити зв’язок людей із рідною землею та посилити контроль центральної влади над регіонами.Після початку повномасштабної війни Росія вже здійснювала примусове переміщення українських громадян з окупованих територій, зокрема дітей та цивільного населення, що стало предметом міжнародної уваги.

Тому пропозиція Соловйова щодо переселення сотень тисяч мешканців Донбасу та інших прифронтових регіонів може розглядатися не лише як «евакуаційна ініціатива», а й як частина ширшої імперської традиції використання міграційних процесів для політичного контролю над захопленими територіями. Кремль часто використовує російських пропагандистів для озвучення ідей, які можуть стати частиною майбутньої державної політики або для перевірки реакції суспільства на потенційно непопулярні рішення.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”/SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України”/SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Роман Лазоренко