Реєстрація та розірвання шлюбу

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ

• Відповідно до законодавства, шлюб - це постійний союз між чоловіком і жінкою, зареєстрований у передбаченому Законом порядку.
• Шлюб може бути укладений в органах державної влади чи церкви.
• Подружжя має рівні обов'язки та рівні права.

ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЧОЛОВІКІВ

Те, що належить подружжю, має майнову цінність і не виключається із правових відносин, є спільною власністю подружжя. Складовою частиною спільної власності є те, що один із подружжя нажив, або подружжя спільно нажите під час шлюбу, за винятком того, що: служить для задоволення особистих потреб одного з подружжя, отримано в дар, спадщину або за заповітом лише одним із подружжя, крім випадку, коли дарувальник при даруванні або заповідач при оформленні заповіту на випадок смерті висловив інший намір, придбано одним із подружжя як компенсацію за шкоду, завдану його природним правам, придбано одним із подружжя правовою дією, що відноситься до його виняткової власності, придбав один із подружжя як компенсацію за пошкодження,

Складовою частиною спільної власності є прибуток від того, що належить виключно одному з подружжя, а також частка в компанії, якщо чоловік під час свого шлюбу став учасником цієї компанії.

Договірний режим майна подружжя. Подружжя, що одружується, може домовитися про режим майна подружжя, який відрізняється від режиму, встановленого законом.

У випадку, якщо подружжя досягне угоди про застосування договірного режиму, то вони тим самим врегулюють свої права та обов'язки, пов'язані з існуючою спільною власністю. Шлюбний договір має форму офіційного документа.

РОЗІРВАННЯ ШЛЮБИ ТА АЛІМЕНТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЧОЛОВІКІВ

Навіть у разі руйнування спільного проживання подружжя, шлюб не може бути розірваний, якщо розлучення суперечитиме:

інтересам неповнолітньої дитини подружжя, яка не є повністю дієздатною, що пов'язано з особливими причинами, причому зацікавленість дитини у продовженні шлюбу суд з'ясує, поставивши запитання піклувальнику, призначеному судом для врегулювання відносин до дитини на період після розлучення, або інтересам чоловіка, який не брав основну участь у руйнуванні подружніх обов'язків, і якому розлучення завдало особливо тяжкої шкоди, і при цьому надзвичайні обставини вказують на збереження шлюбу, крім випадку, коли подружжя не проживає спільно як мінімум протягом трьох років.

Якщо розлучений чоловік не в змозі утримувати себе через те, що виникло в період існування шлюбу, або у зв'язку з його розірванням, то колишній чоловік несе щодо нього в пропорційному обсязі аліментні зобов'язання, якщо це можна вимагати з урахуванням його віку, стану здоров'я розлученого чоловіка у момент розлучення або закінченням догляду за спільною дитиною розлученого подружжя.

При ухваленні рішення про зміст або його розмір суд братиме до уваги, як довго шлюб тривав і скільки часу пройшло з моменту розлучення, а також: чи знайшов розлучений чоловік відповідну роботу, якщо йому в цьому не заважали серйозні перешкоди; розлучений чоловік може забезпечити утримання іншого чоловіка належним управлінням своєю власністю; розлучений чоловік під час шлюбу так само дбав про сімейне домашнє господарство; розлучений чоловік не вчинив дій, що мають характер кримінального злочину щодо колишнього чоловіка чи близької йому особи або існує інша така ж серйозна причина.

Розмір аліментних зобов'язань та спосіб їх надання регулюється угодою між подружжям або розлученим подружжям; у разі, якщо вони домовляться про заміну аліментних зобов'язань відступним, то право розлученого чоловіка на утримання припиняється.

Якщо подружжя не домовляться про зміст, то колишній чоловік, який потребує утримання, має право стягнути аліменти в судовому порядку.