Місяць незламності

Двадцять дев’ять днів шаленої, вольовничої боротьби українців за свою незалежність. 

Місяць незламності.Хоча всім здається, що вже чотири тижні їх життя стоїть на паузі з цифрою 24.

Але все не так.

За цей період багато чого змінилось.

Перше і найголовніше - свідомість. Тепер не кожен сам за себе, а один за всіх і всі за одного.

Змінилось сприйняття як ситуації в цілому, так і життя індивідуально кожного.

Ми побачили хто є хто. Люди показали своє справжнє обличчя, хтось повернувся спиною і це теж добре.

Хтось знайшов нових друзів, дехто створив нову сім’ю, або, на жаль, втратив ту, яка була.

Прийшло переосмислення українців як нації. Тепер круто носити жовто-сині кольори, робити татуювання з гербом, говорити при зустрічі «Слава Україні», говорити українською, співати гімн, поважати ЗСУ.

Ми показали всьому світу хто такий українець.

Викрили вже стільки російських фейків, знайшли купу диверсантів, помстилися не одній дивізії орків.

Закупили тисячі бронежилетів, випили літри кави, з’їли не одну заспокійливу таблетку, перечитали мільйон новин і в черговий раз подивились звернення Президента.

До речі, усвідомили наскільки крутий у нас Президент. Почали ще більше цінувати.

Молились на ЗСУ. Готували їсти всім потребуючим. Дякували теробороні.

Це був складний період для кожного. Ми звикли до війни і вибухів, але це зовсім не означає, що ми здалися, ні. Це показує лиш те, що зараз ми з холодним розумом. А це ще страшніше. Ми ще страшніші для орків.

Хай бояться. Нехай знають, з ким вони боряться.

Ми вистояли 29 днів і вистоїмо ще стільки, скільки буде потрібно, аби окупант зрозумів, що ця земля ніколи не буде його, що Україна ніколи не буде залежною від когось.

Це наша територія, це наші степи, річки, гори. Були, є, і будуть.

Слава Україні!