Вибух та руйнування Кримського мосту: хто за цим стоїть і чому це наближає українську перемогу

В суботу вранці, 8 жовтня, в наступний день після святкування свого 70-літнього ювілею кремлівський диктатор володимир путін отримав неочікуваний “подарунок” — стався вибух на Кримському мосту, який зʼєднує анексований півострів з материковою росією.

Що саме сталося

По офіційній версії окупантів, на автомобільній стороні мосту вибухнула фура, і цей вибух зачепив потяг, який їхав по залізничній стороні з росії в Крим.

Пожежа відразу охопила сім цистерн із паливом. Унаслідок вибуху обвалилися дві секції автомобільного мосту та була пошкоджена залізнична гілка.

 За кермом фури, скоріш за все, був мешканець Краснодарського краю рф 52-річний Махір Юсубов, який вже двадцять років займається вантажними перевезеннями.

Вже ввечері 8 жовтня окупаційна влада Криму бадьоро відрапортувала, що автомобільний рух та рух залізничного транспорту на мосту нібито було відновлено.

А через добу факт, що на ліквідації наслідків вибуху знадобиться набагато більше часу, визнала і окупаційна влада півострова. За словами гауляйтера Криму Сергія Аксьонова, проїзд Кримським мостом до особливого розпорядження буде дозволено лише легковим автомобілям. Залізнична гілка працюватиме у штатному режимі, зазначив він. Але в експертів є великі сумніви, що тепер потяги можуть рухатися мостом з тією же інтенсивністю, що була до вибуху.

Хто стоїть за вибухом: дві версії диверсії

Версія 1. Українські спецслужби

Звісно, що для України Кримській міст через його стратегічне значення був законною метою, як мінімум з початку повномасштабної війни. Тим більше, що за вісім місяців війни російські окупанти знищили сотні цивільних українських об'єктів інфраструктури, які не мали жодного військового значення.

На жаль, до цього часу США так і надали нам ракет типу ATACMS, які стріляють на триста кілометрів, і з яких Україна могла би досягнути сьогодні до моста. Та навіть якби у  нас і були такі ракети, навряд чи першим пострілом вони викликали б такі руйнування. Нагадаємо, що бойова частина ATACMS - 227 кг, що замало для таких значних пошкоджень. Та і численні камери спостереження не зафіксували, щось схоже на приліт по мосту ракет чи дронів.

Але те, що за диверсією стоїть саме СБУ, підтвердило з посиланням на свої власні джерела відразу декілька українських провідних видань. До висновку про причетність до вибуху українців також прийшло і таке впливове видання, як американське видання The New York Times.

З посиланням на високопосадовця з України, газета повідомила, що атаку організували українські спецслужби.

Згідно з версією американців, бомба була закладена у вантажівку, яка проїжджала мостом. Але саме “довгі руки” українських спецслужб - це поки не єдина версія події.

Версія 2. Битви кремлівських веж - розбирання між ГУР та ФСБ

Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк вважає, що вибух на Кримському мосту влаштували самі російські спецслужби. На його думку, це свідчить про конфлікт між російськими силовими структурами.

«Щодо Керченського мосту. Це конкретний матеріальний прояв конфлікту між ФСБ/ПВК з одного боку і Міноборони/Генерального штабу РФ з іншого. Безумовно, ми є свідками початку в Росії масштабних негативних процесів. Різко впала керованість серед силовиків, почалися потужні конфлікти серед російських спецслужб, всі шукають винних в військових поразках, хочуть переформатувати найближче оточення пана Путіна і зайняти інші посади. Або арештувати тих чи інших генералів», — припустив Подоляк.

Він зазначив, що вантажівка, яка, за повідомленнями російського Національного антитерористичного комітету, і стала причиною вибуху, заїхала на міст з боку росії. І саме там потрібно шукати організаторів.

На користь цієї версії може також вважати коментарі деяких експертів, що навіть набита вибухівкою фура, яка вибухнула на відкритому повітрі, не могла привести до таких значних руйнувань.

Тому скоріше за все одночасно з вибухом вантажівки стався ще один підводний вибух, під одною з опір моста. Коли це правда — то залишається питання, як можна було закласти тонни вибухівки під ретельний охороняємий стратегічний обʼєкт без відома російських спецслужб?

Кримській міст, як ключ до визволення півдня та Криму

Але хто б не був справжнім автором диверсії, навіть часткове руйнування Кримського моста може значно вплинути на хід війни.

Через Кримський міст забезпечувалися постачання не тільки потреб населення півострова в паливі, продуктах та іншому. Все херсонське та запорізьке угрупування російських військ абсолютно залежно від постачання палива, ешелонів снарядів, сотень одиниць бронетехніки саме через залізничну колію моста. Це особливо важливо, під час потужного українського контрнаступу на Херсонщині, коли, щоб стримувати наступ ЗСУ, росіянам потрібно кожну добу витрачати тисячі снарядів.

Звісно БК та паливо можна відвезти і на вантажівках, але обʼєми будуть менше та дорога вийде довше. Згідно з даними британської розвідки, дві із чотирьох автомобільних смуг Кримського мосту повністю зруйновано на ділянці 250 метрів.

Експерти вважають, що все це в комплексі кардинальним чином змінить логістику росіян щодо доставляння вантажів на окупований півострів для південного угруповання окупантів.

Зокрема, шлях автодорогою від Краснодара до окупованого Херсону збільшується з 651 км до 880 км.

Так що навіть тимчасово ушкодження Кримського моста дуже різко зменшує шанси російського угруповання на півдні на втримання існуючої лінії фронту.

Остання скрепа путіна: політичний нокаут для Кремля

Але Кримський міст має не тільки воєнне та економічне значення. Будівництво за запуск у дії моста - була одної з небагатьох символів успіхів путінського режиму після 2014 року.

Довгий час у Кремлі стверджували, що Україна ніколи не зможе зруйнувати міст, і він є одним з наглядних гарантів того, що півострів “вернулся в родную гавань навсегда”.

Але те, що це не зовсім не так, після підриву моста вже стало розуміти й населення окупованого Криму.

На наступну добу після вибуху перед Кримським мостом черга з охочих залишити півострів виросла до шести кілометрів. А на АЗС та супермаркетах Криму мешканці анексованого півострова почали панічно скуповувати паливо та продукти.

Після потоплення флагмана Чорноморського флоту рф крейсера “Москви”, а потім успішного контрнаступу ЗСУ на Харківщині — підрив Кримському моста став третьої потужної українською торпедою у борт тонучого російського “Титаніка”.

«Для президента росії володимира путіна, який головував на відкритті мосту в 2018 році, вибух став дуже особистою образою, підкресливши його труднощі на тлі постійних успіхів України», — зазначає The New York Times.

Важливо і те, що підрив моста став ще одним моментом у формуванні накопичувального ефекту розуміння неминучої поразки росії та путіна у війні з Україною.

Це вже розуміють люди, які відносно недавно були у найближчому оточенні російського диктатора.

До такої думки прийшов екс-спічрайтер Путіна Аббас Галлямов.

«Схоже, вже є підстави стверджувати, що росія програла війну. Подальші бойові дії лише погіршуватимуть її стратегічне становище — зжиратимуть ресурси, послаблюватимуть економіку, озлоблюватимуть населення. Потрібно визнавати поразку, підписувати мир і розпочинати відновлення країни. Путін на все це нездатний. Значить, це має бути хтось інший. Саме у заміні Путіна і полягає інтерес системи. Тому що непідписаний мир і задавнена бійня призведуть, зрештою, до революції, яка цю систему знищить», - написав Галлямов.

Відомий російський політолог Андрій Піонтковський також вважає, що підрив моста наближає перемогу України.

“Теоретично міст може бути відновлений упродовж півроку, але Херсонська операція відбувається тут і зараз. Всі говорять про психологічний удар, звичайно, він величезний, особисто по Путіну, по всьому режиму, за концепцією "російського світу", але це величезний успіх і суто військовий", - вважає він.

В якомусь сенсі Кримській міст для путіна став своєрідним аналогом персня всевладдя Саурона — в якому обʼєдналися, як воєнна логістика, так і сакральна магія влади кремлівського диктатора. Звісно, міст ще не знищено, але можна передбачати, що його остаточне руйнування стане ділом часу, і події 8 жовтня — вже стали наочним передвісником звільнення України та неминучої агонії путінського режиму.