• Головна
  • Кирило Данильченко: Про оборонну операцію в Авдіївці. Час робити більше
14:13, 22 лютого
Надійне джерело

Кирило Данильченко: Про оборонну операцію в Авдіївці. Час робити більше

Кирило Данильченко: Про оборонну операцію в Авдіївці. Час робити більше

З Авдіївки вийшли не всі, але так було завжди — і в Попасній, і коли намагалися кліщами схопити виступ під Троїцьким — Новозванівкою, і в Сєвєродонецьку.

Хтось заблукав і відстав, частина на передових СП не встигла, із «Зеніту» виходили дрібними групами під вогнем артилерії та скидами з дронів, пише Кирило Данильченко на Lb.ua.

Але це поодинокі випадки — загалом евакуацію провели без втрати управління та розгрому тилів, усі розповіді про «котли» залишилися лише в рунеті.

 На «Зеніті» росіяни розстріляли, очевидно, важких поранених (не факт, що всіх), є до десятка полонених з позицій у місті, включно з ротним Третьої ОШБр. 

Розстріли почастішали: росіяни зазнають важких втрат і, розпалені боєм, убивають полонених; але це джин, якого легко випустити, але важко загнати у пляшку. 

Багато наших батальйонів сильно сточилися за місяці оборони, проте розгрому не сталося.

Шкода, що залишили завод через прильоти бомб, пожежу й артилерійський вогонь, але в напрямку до Ласточкиного оборона стабілізована. Там уже з півдесятка знищених бронемашин, що хотіли на плечах тих, хто відступав, заскочити в селище.

Основна тактична проблема в секторі — противник глибоко вбив клини в нашу оборону й широко охопив місто, розсік його на дві частини. Причому взяли штурмом і старі позиції на Промці та «Царській охоті», добре укріплені за роки АТО/ООС.

Хоча для позиції на «Зеніті» проблеми почалися ще з падіння «Бутівки», тобто досить давно.

Позиція «Зеніт» у районі ДАП.
Фото: Радіо Свобода
Позиція «Зеніт» у районі ДАП.

А після того, як штурмові групи росіян пройшли по каналізації, зайняли район «Царської охоти» і прорвалися в приватний сектор з півдня, ці проблеми стали критичними — обидва фланги, вогневий контроль підходів.

Вибивали росіян і приватного сектору за допомогою знятих з іншого напрямку частин, зокрема ССО й пари приданих танків.

А от «Зеніт» підперли по флангах, і довелося виходити дрібними групами, коли вже майже закінчилися вода та їжа.

Зауважте — початок підземної війни ми проґавили, дебют за супротивником. 

Це вже не перший епізод, були і підриви, і штурми з-під землі — я пам'ятаю щонайменше чотири такі моменти і тільки з боку супротивника.

Якщо в них є сили й засоби вести підземні роботи, проходити кілька кілометрів по смердючій каналізації, втрачаючи там людей, планувати кілька виходів, а в нас немає навіть спроб, це вже не лише проблеми з особовим складом, а й з управлінням.

Але загалом 110 ОМБр показала себе стійкою, незважаючи на відсутність досвіду і втрати.

Хлопці, які вийшли з Авдіївки. У тому числі і зі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка
Фото: Антон Шевельов / Міністерство оборони України
Хлопці, які вийшли з Авдіївки. У тому числі і зі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка

Показала себе відмінно 3 ОШБр, яку, як пожежну команду, кинули закривати позиції на коксохімі й у приватному секторі на півночі, уздовж залізниці. 

Стійко трималася 53 бригада й забезпечила відхід з півдня та біля кар'єру. 

Усі робили можливе й неможливе. 

Головна проблема на сьогодні в секторі, утім, як і в Кринках, — це авіація, не тільки нестача снарядів. 

Заводити далекобійні системи в прострілювану кишеню — означає підставити їх під дрони, міномети, полкову артилерію.

А тактичні системи не можуть працювати по метальниках керованого чавуну, через Донецьк, за десятки кілометрів.

Старенькими МіГ-29 і Су-27 не відпрацюєш: звідкись з-під Ясинуватої чи з-за Стратонавтів вилетить ракета — і до побачення, бо російські системи ППО приховані й замасковані, а наша арта й дрони зайняті нарядами на лінії та контрбатарейною боротьбою на флангах.

Армія РФ
Фото: EPA/UPG
Армія РФ

Те, що росіяни нарешті змогли масувати десятки вильотів на добу в одній смузі — тривожний сигнал для нас, бо вони перестали тицяти розчепіреною п'ятірнею, їхні авіаційні штаби спромоглися на взаємодію. 

Незалежно від точності півтонні бомби зносять під'їзди й будинки, роблять на вулицях вирви п’ять метрів завглибшки й обвалюють логістику — десь склад завалений, десь до нього не під'їдеш, десь пряме влучання. 

А на руках через прострілювану кишеню постачати місто важко. 

Тож колапс був лише питанням часу — те, що вискочили з ДФС і «Зеніту», а пізніше загалом зі Старої Авдіївки без оточення — великий успіх, незважаючи на втрати, відсталих і поранених.

ППО вдало влаштувала засідки на Су-34 і Су-35, що супроводжував їх, — дістали за 90+ кілометрів, на великій висоті, коли росіяни хотіли посікти наші колони, що котрі пробиралися через горловину.

Льотчики катапультувалися, на жаль, обійшлося без фрагів, але чотири сучасні борти — це хоч якийсь втішний приз для тих, хто сидів під прильотами півтонних бомб у 9-му кварталі та на коксохімі.

Так, у противника велика перевага в живій силі та техніці, знятій зі зберігання.

Армія окупантів
Фото: EPA/UPG
Армія окупантів

Якщо техніку за допомогою FPV, команд, спеціальних боєприпасів ми вражали десятками під час кожного штурму, то з людьми все було трошки складніше. 

Бо дрони не всесильні: погода, РЕБ, час на реакцію, а на снаряди під кінець оборони були жорсткі ліміти.

Техніка росіян до лютого сточилася саме тому, що на початку операції були епізоди, коли на одному полі бою горіли два десятки БМП і БТР; під тим самим териконом коксохіму забили десятки бронемашин.

Зрештою, у приватний сектор біля залізниці ворог просочився з півночі невеликими групами, які несли боєприпаси й постачання на спині — частину вибивали вогнем і прильотами дронів, частина займала оборону в руїнах, потім наступні, накопичувався ударний кулак, штурмували наш опорник.

Навіть якщо його рівняли потім артилерією, переводячи в сіру зону, то система вогню й ліктьового зв'язку опорників руйнувалася. 

Підготовлені до оборони будинки й окопи навколо них обтікали, засліплювали димами, ставили вогневе відмежування, щоб не дати підійти маневровим групам.

Знову накопичувалися і знову проривалися.

Воїн ЗСУ
Фото: Генштаб
Воїн ЗСУ

Велика кількість піхоти, яка йде по трупах своїх, а їхніх рідних усе влаштовує — це теж певна перевага. 

Не кажучи про те, що Росія зосередила на напрямку більше нових бригад, ворог має перевагу в авіації, бронемашинах, лімітах снарядів.

З іншого боку, а чому б росіянам не мати цієї переваги?

У нас чотири місяці не можуть ухвалити закон про мобілізацію, розпочалися улюблені політичні ігрища партії Юлії Тимошенко з розповідями про антинародну мобілізацію та торги про бронювання за гроші.

Коли поміняли військкомів-мільйонерів на ветеранів, природно, робота просіла, поки фронтовики не увійшли в курс справи.

ТЦК досі не може перевіряти документи в цивільних без наказу коменданта й супровідних поліцейських — маячня божевільного після 24 місяців війни на знищення.

У нас досі сперечаються про 25-річний поріг (чи не надто ми опустимо вік придатних для мобілізації). Чи не засмутяться 25-річні діти, а раптом не голосуватимуть?

І чи можна людей з науки мобілізувати у промисловість?

І скільки потрібно платити ЄСВ, щоб не потрапити на фронт?

Тобто, з одного боку, у нас війна на виживання країни й критика партнерів, що мало дали (140 млрд доларів) допомоги, а з іншого — отакий цирк з 1300 поправками до закону про мобілізацію, адже куди поспішати?

І ось зараз, коли ми відійшли від Авдіївки, противник одночасно штурмує опорники на Запорізькому напрямку.

Військовослужбовець 108 бригади тероборони готує безпілотник «Лелека-100» до використання на полі біля лінії фронту на Запорізькому напрямку, 15 лютого 2024 р.
Фото: EPA/UPG
Військовослужбовець 108 бригади тероборони готує безпілотник «Лелека-100» до використання на полі біля лінії фронту на Запорізькому напрямку, 15 лютого 2024 р.

Так, танками Т-55 (як ми й казали, їх використовують як основний бойовий танк, на передку, а не як доти чи самохідки), як діди, десантники на броні, підриви на мінах. 

Має просування на двох опорниках.

Продовжує йти вперед на Куп'янському напрямку.

Мацає наші опорники під Вугледаром, утім з великими втратами. 

Атакує околиці Іванівського й обстрілює Часів Яр.

Проте Путін під вибори отримав Авдіївку та покійного Навального.

Авдіївка, лютий 2024-го.
Фото: ЗМІ окупантів
Авдіївка, лютий 2024-го.

Єдині протести — принести квіти до якогось пам’ятника, утікаючи від поліції; смерть мобілізованих родичів росіяни пробачили Путіну авансом; у котячих кормах знаходять миш'як, у бананах — паразитів; народ згоден жерти гівно та їздити на велосипеді «Орльонок».

Чому б їм не йти вперед на такому тлі?

Яке покарання російський режим отримав за вбивства опозиціонерів, за висаджену в повітря Каховську ГЕС, за прильоти по містах узимку?

Тому нам давно час прокинутися й припинити сперечатися про Євробачення та вибори, котрих не існує, до котрих ще дожити треба.

Може, у нас сотні тисяч людей у металургії, металообробка в кожному місті, ПТУ, ремонтні потужності для комбайнів, жниварок, різні слюсарні виробництва? І може, усі вони вщерть забиті замовленнями на корпуси й хвостовики мін? 24 місяці — більш ніж достатньо, щоб налагодити процес.

Армійська СТО, 110 ОМБр
Фото: 110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка
Армійська СТО, 110 ОМБр

Може, у нас десятки тисяч людей у хімічній промисловості? Усю цю маячню про «прилетить “Калібр”» перекреслюють самі фінансові показники «Азотів» Фірташа й вироблених добрив за 2023 рік.

Чи ми націоналізували потужності з виробництва селітри, розгорнули арсенали й різні хімічні виробництва пороху та вибухівки, розосередилися по шахтах і нарощуємо виробництво вибухівки на ті корпуси й міни?

Ми створюємо, як ізраїльтяни, по п'ять-шість інженерно-саперних батальйонів на дивізію, тобто в нашому випадку — десятки на корпус, мобілізуємо туди крани й екскаватори, обмежено придатних і ведемо оборонні роботи в тилу некомплектних бригад, що не можуть виділити особовий склад на лопату й кирку? Почалися оборонні роботи на півночі — факт, але в нас не лише північ.

Он чехи знайшли сотні тисяч снарядів на ринку — французи блокують покупку, бо розвертають свою промисловість, а ми не хочемо взяти кредит, а не судитися з «Львівським арсеналом» за міни? Велика Британія розрахувалася за лендліз через багато десятиріч, якщо що.

Це все питання організації.

Артилерійські снаряди 155 мм.
Фото: telegraph.co.uk
Артилерійські снаряди 155 мм.

Сьогодні командування логістики перевалює сотні тисяч тонн вантажів, пайків і палива. 

УЗ працює, як і працювала. 

Противник не зміг вразити перевалку зерна, ні генерацію енергії, ні паливну інфраструктуру. 

І лише в промисловості — «якщо “прилетить “Калібр”, то нічого не можна зробити».

Немає грошей — облігації, кредити, менше грошей у золотовалютні резерви, більше у виробництво.

Комісія з лендлізу в СРСР була створена восени 1941 року — працювала разом із союзниками, прийняли купу нормативних актів і документів. 

У нас є така? Ми ж мали американський акт про лендліз до жовтня 2023-го. 

Ні, дорого, нам би краще безоплатні передачі.

Поки що очевидно, що поточна ситуація всіх влаштовує — ми не хочемо рвати пуп, тому що попереду ще вибори й треба розподіляти допомогу на відновлення. 

У США вибори і Трамп.

Європа хоч і будує нові заводи, але не готова мобілізувати туди сотнями тисяч своїх громадян.

Виробнича лінія, де <i>Rheinmetall</i> планує виробляти артилерію з 2025 року, Унтерлюс, Німеччина, 12 лютого 2024 р.
Фото: EPA/UPG
Виробнича лінія, де Rheinmetall планує виробляти артилерію з 2025 року, Унтерлюс, Німеччина, 12 лютого 2024 р.

Адже напали не на ЄС, правда? 

Промислова мобілізація, жінки в армії, молодь — непопулярні речі. Але їх доведеться робити. 

Інакше кривава бійня за ці Мар'їнки й Авдіївки триватиме нескінченно. 

А будь-якої миті Москва скаже: коридор у Крим і вода, і Маріуполь, і Мар'їнка, і Авдіївка, і Луганська область — це і була мета СВО.

І можете спробувати прорватися через ці 30 км, зчеплені вагони й три лінії оборони, з некомплектом і лімітом на снаряди (нехай навіть вам надішлють ці 60–90 літаків до 2025 року).

Залишаємо вас з'ясовувати, до чого ви там готувалися і хто найкращий президент за роки незалежності, ви це дуже любите. 

Тому можна, звісно, стверджувати, що Німеччина розвалилася в Першу світову, коли стояла під Парижем. 

Але є й інші приклади в історії, менш прийнятні для нас. 

А до обвалу інфраструктури, неплатежів і колапсу валютних надходжень у Москви ще треба дожити. 

Ми все ще можемо й мусимо робити більше.

Авдіївський напрямок.
Фото: Держприкордонслужба
Авдіївський напрямок.

Вибивали росіян і приватного сектору за допомогою знятих з іншого напрямку частин, зокрема ССО й пари приданих танків.

А от «Зеніт» підперли по флангах, і довелося виходити дрібними групами, коли вже майже закінчилися вода та їжа.

Зауважте — початок підземної війни ми проґавили, дебют за супротивником. 

Це вже не перший епізод, були і підриви, і штурми з-під землі — я пам'ятаю щонайменше чотири такі моменти і тільки з боку супротивника.

Якщо в них є сили й засоби вести підземні роботи, проходити кілька кілометрів по смердючій каналізації, втрачаючи там людей, планувати кілька виходів, а в нас немає навіть спроб, це вже не лише проблеми з особовим складом, а й з управлінням.

Але загалом 110 ОМБр показала себе стійкою, незважаючи на відсутність досвіду і втрати.

Хлопці, які вийшли з Авдіївки. У тому числі і зі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка
Фото: Антон Шевельов / Міністерство оборони України
Хлопці, які вийшли з Авдіївки. У тому числі і зі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка
Показала себе відмінно 3 ОШБр, яку, як пожежну команду, кинули закривати позиції на коксохімі й у приватному секторі на півночі, уздовж залізниці. 

Стійко трималася 53 бригада й забезпечила відхід з півдня та біля кар'єру. 

Усі робили можливе й неможливе. 

Головна проблема на сьогодні в секторі, утім, як і в Кринках, — це авіація, не тільки нестача снарядів. 

Заводити далекобійні системи в прострілювану кишеню — означає підставити їх під дрони, міномети, полкову артилерію.

А тактичні системи не можуть працювати по метальниках керованого чавуну, через Донецьк, за десятки кілометрів.

Старенькими МіГ-29 і Су-27 не відпрацюєш: звідкись з-під Ясинуватої чи з-за Стратонавтів вилетить ракета — і до побачення, бо російські системи ППО приховані й замасковані, а наша арта й дрони зайняті нарядами на лінії та контрбатарейною боротьбою на флангах.

Армія РФ
Фото: EPA/UPG
Армія РФ

Те, що росіяни нарешті змогли масувати десятки вильотів на добу в одній смузі — тривожний сигнал для нас, бо вони перестали тицяти розчепіреною п'ятірнею, їхні авіаційні штаби спромоглися на взаємодію. 

Незалежно від точності півтонні бомби зносять під'їзди й будинки, роблять на вулицях вирви п’ять метрів завглибшки й обвалюють логістику — десь склад завалений, десь до нього не під'їдеш, десь пряме влучання. А на руках через прострілювану кишеню постачати місто важко. 

Тож колапс був лише питанням часу — те, що вискочили з ДФС і «Зеніту», а пізніше загалом зі Старої Авдіївки без оточення — великий успіх, незважаючи на втрати, відсталих і поранених.

ППО вдало влаштувала засідки на Су-34 і Су-35, що супроводжував їх, — дістали за 90+ кілометрів, на великій висоті, коли росіяни хотіли посікти наші колони, що котрі пробиралися через горловину.

Льотчики катапультувалися, на жаль, обійшлося без фрагів, але чотири сучасні борти — це хоч якийсь втішний приз для тих, хто сидів під прильотами півтонних бомб у 9-му кварталі та на коксохімі.

Так, у противника велика перевага в живій силі та техніці, знятій зі зберігання.

Армія окупантів
Фото: EPA/UPG
Армія окупантів

Якщо техніку за допомогою FPV, команд, спеціальних боєприпасів ми вражали десятками під час кожного штурму, то з людьми все було трошки складніше. 

Бо дрони не всесильні: погода, РЕБ, час на реакцію, а на снаряди під кінець оборони були жорсткі ліміти.

Техніка росіян до лютого сточилася саме тому, що на початку операції були епізоди, коли на одному полі бою горіли два десятки БМП і БТР; під тим самим териконом коксохіму забили десятки бронемашин.

Зрештою, у приватний сектор біля залізниці ворог просочився з півночі невеликими групами, які несли боєприпаси й постачання на спині — частину вибивали вогнем і прильотами дронів, частина займала оборону в руїнах, потім наступні, накопичувався ударний кулак, штурмували наш опорник.

Навіть якщо його рівняли потім артилерією, переводячи в сіру зону, то система вогню й ліктьового зв'язку опорників руйнувалася. 

Підготовлені до оборони будинки й окопи навколо них обтікали, засліплювали димами, ставили вогневе відмежування, щоб не дати підійти маневровим групам.

Знову накопичувалися і знову проривалися.

Воїн ЗСУ
Фото: Генштаб
Воїн ЗСУ

Велика кількість піхоти, яка йде по трупах своїх, а їхніх рідних усе влаштовує — це теж певна перевага. 

Не кажучи про те, що Росія зосередила на напрямку більше нових бригад, ворог має перевагу в авіації, бронемашинах, лімітах снарядів.

З іншого боку, а чому б росіянам не мати цієї переваги?

У нас чотири місяці не можуть ухвалити закон про мобілізацію, розпочалися улюблені політичні ігрища партії Юлії Тимошенко з розповідями про антинародну мобілізацію та торги про бронювання за гроші.

Коли поміняли військкомів-мільйонерів на ветеранів, природно, робота просіла, поки фронтовики не увійшли в курс справи.

ТЦК досі не може перевіряти документи в цивільних без наказу коменданта й супровідних поліцейських — маячня божевільного після 24 місяців війни на знищення.

У нас досі сперечаються про 25-річний поріг (чи не надто ми опустимо вік придатних для мобілізації). Чи не засмутяться 25-річні діти, а раптом не голосуватимуть?

І чи можна людей з науки мобілізувати у промисловість?

І скільки потрібно платити ЄСВ, щоб не потрапити на фронт?

Тобто, з одного боку, у нас війна на виживання країни й критика партнерів, що мало дали (140 млрд доларів) допомоги, а з іншого — отакий цирк з 1300 поправками до закону про мобілізацію, адже куди поспішати?

І ось зараз, коли ми відійшли від Авдіївки, противник одночасно штурмує опорники на Запорізькому напрямку.

Військовослужбовець 108 бригади тероборони готує безпілотник «Лелека-100» до використання на полі біля лінії фронту на Запорізькому напрямку, 15 лютого 2024 р.
Фото: EPA/UPG
Військовослужбовець 108 бригади тероборони готує безпілотник «Лелека-100» до використання на полі біля лінії фронту на Запорізькому напрямку, 15 лютого 2024 р.

Так, танками Т-55 (як ми й казали, їх використовують як основний бойовий танк, на передку, а не як доти чи самохідки), як діди, десантники на броні, підриви на мінах. 

Має просування на двох опорниках.

Продовжує йти вперед на Куп'янському напрямку.

Мацає наші опорники під Вугледаром, утім з великими втратами. 

Атакує околиці Іванівського й обстрілює Часів Яр.

Проте Путін під вибори отримав Авдіївку та покійного Навального.

Авдіївка, лютий 2024-го.
Фото: ЗМІ окупантів
Авдіївка, лютий 2024-го.

Єдині протести — принести квіти до якогось пам’ятника, утікаючи від поліції; смерть мобілізованих родичів росіяни пробачили Путіну авансом; у котячих кормах знаходять миш'як, у бананах — паразитів; народ згоден жерти гівно та їздити на велосипеді «Орльонок».

Чому б їм не йти вперед на такому тлі?

Яке покарання російський режим отримав за вбивства опозиціонерів, за висаджену в повітря Каховську ГЕС, за прильоти по містах узимку?

Тому нам давно час прокинутися й припинити сперечатися про Євробачення та вибори, котрих не існує, до котрих ще дожити треба.Може, у нас сотні тисяч людей у металургії, металообробка в кожному місті, ПТУ, ремонтні потужності для комбайнів, жниварок, різні слюсарні виробництва? І може, усі вони вщерть забиті замовленнями на корпуси й хвостовики мін? 24 місяці — більш ніж достатньо, щоб налагодити процес.

Армійська СТО, 110 ОМБр
Фото: 110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка
Армійська СТО, 110 ОМБр

Може, у нас десятки тисяч людей у хімічній промисловості? Усю цю маячню про «прилетить “Калібр”» перекреслюють самі фінансові показники «Азотів» Фірташа й вироблених добрив за 2023 рік. 

Чи ми націоналізували потужності з виробництва селітри, розгорнули арсенали й різні хімічні виробництва пороху та вибухівки, розосередилися по шахтах і нарощуємо виробництво вибухівки на ті корпуси й міни?

Ми створюємо, як ізраїльтяни, по п'ять-шість інженерно-саперних батальйонів на дивізію, тобто в нашому випадку — десятки на корпус, мобілізуємо туди крани й екскаватори, обмежено придатних і ведемо оборонні роботи в тилу некомплектних бригад, що не можуть виділити особовий склад на лопату й кирку? Почалися оборонні роботи на півночі — факт, але в нас не лише північ.

Он чехи знайшли сотні тисяч снарядів на ринку — французи блокують покупку, бо розвертають свою промисловість, а ми не хочемо взяти кредит, а не судитися з «Львівським арсеналом» за міни? Велика Британія розрахувалася за лендліз через багато десятиріч, якщо що.

Це все питання організації.

Артилерійські снаряди 155 мм.
Фото: telegraph.co.uk
Артилерійські снаряди 155 мм.

Сьогодні командування логістики перевалює сотні тисяч тонн вантажів, пайків і палива. 

УЗ працює, як і працювала. 

Противник не зміг вразити перевалку зерна, ні генерацію енергії, ні паливну інфраструктуру. 

І лише в промисловості — «якщо “прилетить “Калібр”, то нічого не можна зробити».

Немає грошей — облігації, кредити, менше грошей у золотовалютні резерви, більше у виробництво.

Комісія з лендлізу в СРСР була створена восени 1941 року — працювала разом із союзниками, прийняли купу нормативних актів і документів. 

У нас є така? Ми ж мали американський акт про лендліз до жовтня 2023-го

Ні, дорого, нам би краще безоплатні передачі.

Поки що очевидно, що поточна ситуація всіх влаштовує — ми не хочемо рвати пуп, тому що попереду ще вибори й треба розподіляти допомогу на відновлення. 

У США вибори і Трамп.

Європа хоч і будує нові заводи, але не готова мобілізувати туди сотнями тисяч своїх громадян.

Виробнича лінія, де <i>Rheinmetall</i> планує виробляти артилерію з 2025 року, Унтерлюс, Німеччина, 12 лютого 2024 р.
Фото: EPA/UPG
Виробнича лінія, де Rheinmetall планує виробляти артилерію з 2025 року, Унтерлюс, Німеччина, 12 лютого 2024 р.

Адже напали не на ЄС, правда? 

Промислова мобілізація, жінки в армії, молодь — непопулярні речі. Але їх доведеться робити. 

Інакше кривава бійня за ці Мар'їнки й Авдіївки триватиме нескінченно. 

А будь-якої миті Москва скаже: коридор у Крим і вода, і Маріуполь, і Мар'їнка, і Авдіївка, і Луганська область — це і була мета СВО.

І можете спробувати прорватися через ці 30 км, зчеплені вагони й три лінії оборони, з некомплектом і лімітом на снаряди (нехай навіть вам надішлють ці 60–90 літаків до 2025 року).

Залишаємо вас з'ясовувати, до чого ви там готувалися і хто найкращий президент за роки незалежності, ви це дуже любите. 

Тому можна, звісно, стверджувати, що Німеччина розвалилася в Першу світову, коли стояла під Парижем. 

Але є й інші приклади в історії, менш прийнятні для нас. 

А до обвалу інфраструктури, неплатежів і колапсу валютних надходжень у Москви ще треба дожити. 

Ми все ще можемо й мусимо робити більше.

Авдіївський напрямок.
Фото: Держприкордонслужба
Авдіївський напрямок.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Авдіївка #оборона #окупанти #війна #ЗСУ
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Спецтема
Україна дає відсіч російській навалі, яка почалася 24 лютого 2022 року. Росіяни обстрілюють міста, гинуть мирні жителі. ЗСУ дає гідну відповідь терористам рф.
Оголошення
live comments feed...