Зробити РФ боляче без ударів по НПЗ: як Україна змінила стратегію далекобійних атак по Росії

Українські далекобійні удари по Росії, схоже, переходять до нового етапу. Після тиску Дональда Трампа на Київ через атаки на російські нафтопереробні заводи українські дрони зосередилися на інших ланках російської промисловості — хімічних підприємствах, виробниках компонентів для ракет і заводах оборонно-промислового комплексу.

Дизельна угода Трампа: ганебний політичний жест замість дешевого пального

Ще 9 жовтня Дональд Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизельного пального на американський і світовий ринки. Адміністрація США тимчасово послабила санкційні обмеження на відповідні поставки. Заявлена мета — збільшити пропозицію пального та знизити ціни, які стали серйозною проблемою для американських споживачів напередодні проміжних виборів до Конгресу 3 листопада.

Ця домовленість стала особливо суперечливою на тлі попередньої політики Вашингтона, спрямованої на обмеження доходів Росії від енергетичного експорту. Москва отримала можливість відновити частину поставок, тоді як американська адміністрація розраховувала продемонструвати виборцям, що здатна впливати на вартість пального.

Проте очікуваного економічного ефекту досягти не вдалося. Аналітики вже попереджали, що обіцяних обсягів російського дизеля недостатньо для суттєвого послаблення глобального дефіциту. Фактично ціни на дизель у США знову зросли, попри ганебну дизельну угоду Трампа.

Причина полягає в масштабі проблеми: додаткові поставки не можуть швидко компенсувати дефіцит пального, спричинений ширшими порушеннями світових ланцюгів постачання та скороченням доступних переробних потужностей. Головна причина високих цін — незавершена війна з Іраном, яка створила світову паливну кризу. Отже, домовленість із Кремлем не стала швидким способом здешевити дизель, але створила для Росії додаткові економічні можливості та потенційну можливість заробити майже шість мільярдів доларів. Правда, невідомо, чи зможуть взагалі росіяни, знайти стільки дизеля на продаж.

Ганебна угода не врятувала рейтинг Трампа перед виборами в Конгрес. Скоріше навпаки. Рейтинг схвалення діяльності чинного президента США впав до рекордно низького рівня – 31%.

Зеленський не відмовився від ударів, але цілі змінилися

Тиск Вашингтона на Київ посилився відразу після дизельної угоди. Трамп вимагав припинити атаки на російські нафтопереробні заводи, пов'язуючи їх із подорожчанням дизеля. Водночас Володимир Зеленський наголошував, що Україна готова зупинити такі удари за умови, що Росія припинить атаки на українську енергетичну інфраструктуру.

«Україна буде готова припинити удари по російських нафтопереробних заводах, якщо Росія припинить удари по нашій енергетичній інфраструктурі», — таку позицію президент озвучив 11 жовтня. Ішлося про взаємні кроки, а не про односторонню відмову України від далекобійних операцій.

Попри це, після публічної суперечки між Києвом і Вашингтоном у повідомленнях про українські удари дедалі частіше фігурують інші цілі. Зокрема, 23–26 жовтня українські Сили оборони уразили низку російських промислових об'єктів, пов'язаних із виробництвом ракет, боєприпасів та інших компонентів озброєння.

Політична логіка такого маневру зрозуміла. Київ може продовжувати завдавати Росії відчутної промислової шкоди, одночасно зменшуючи ризик нового загострення відносин із Вашингтоном. Ще один важливий момент - не дати можливості Трампу використати українські удари задля виправдання високих цін на пальне в США у своїй передвиборчій боротьбі.

Замість НПЗ - хімічні підприємства та виробники ракетних компонентів

Події останніх днів демонструють, що українські далекобійні операції спрямовані не лише на безпосереднє знищення готового озброєння. У центрі уваги опиняються підприємства, без яких Росії складніше підтримувати виробничі цикли військової промисловості.

24 жовтня Генеральний штаб ЗСУ повідомив про ураження комбінату «Тольяттікаучук» у Самарській області. За даними українських військових, на комбінаті пошкоджено технологічний трубопровід, дві установки виробництва бутилкаучуку та установку ректифікації.

Завод «Тольяттикаучук» — одне з найбільших нафтохімічних підприємств Росії з потужністю виробництва синтетичних каучуків близько 260 тисяч тонн на рік. Завод також випускає бутадієн, ізопрен, вуглеводневі фракції та метил-трет-бутиловий ефір (МТБЕ), який застосовують для підвищення октанового числа бензину

Хімічні підприємства часто мають подвійне значення. Вони виробляють матеріали для цивільного сектору, але частина їхньої продукції може бути необхідною для оборонної промисловості. Це стосується, зокрема, синтетичних матеріалів, спеціалізованих хімічних компонентів та речовин, що використовуються у виробництві ракетного палива. У випадку з «Тольяттікаучуком» Генштаб прямо пов'язує ураження з виробництвом твердого ракетного палива.

Значення цієї атаки полягає не лише в пошкодженні хімічного виробництва. Отже, ураження таких потужностей може створювати додаткові труднощі для забезпечення російського ракетного виробництва необхідними матеріалами. Водночас реальний масштаб впливу на виробничі обсяги потребує окремої оцінки.

Ураження монополістів російського ОПК

Ще один важливий епізод українських дипстрайків — удар по «Протон-Електротекс» в Орлі. 26 жовтня Генеральний штаб повідомив про підтверджені результати попереднього ураження: знищено основний цех виробництва мікросхем, пошкоджено будівлю та сервери підприємства.

Цей об'єкт важливий через його роль у виробництві електронних компонентів, які використовують у російському озброєнні. Порушення роботи такого підприємства може ускладнити постачання комплектуючих для крилатих і балістичних ракет. А на відміну від готової військової техніки, яку можна перемістити або розосередити, відновлення спеціалізованих виробничих ліній потребує обладнання, матеріалів, кваліфікованих працівників і часу.

У ніч на 26 жовтня українські військові також уразили підприємство «Енергія» в Єльці Липецької області. За повідомленням Генштабу, під удар потрапив цех виробництва елементів живлення для російського озброєння. На території виникла пожежа.

ПАТ «Енергія» - велике підприємство російського ВПК, яке займається розробкою та виробництвом хімічних джерел струму. Його продукція використовується в цілій низці російських засобів ураження, серед яких балістичні ракети 9М723 «Іскандер-М», крилаті 9М727 «Іскандер-К», 3М22 «Циркон», Х-47М2 «Кинджал», а також УМПБ Д-30СН, РМ-48У та ракети 95Я6 комплексу «Панцир».

У сукупності ці епізоди свідчать про важливий напрям української кампанії: ураження не лише енергетичних доходів Росії, а й конкретних виробничих ланок, які забезпечують її здатність вести війну.

Чи означає це відмову від знищення російських НПЗ?

Ні. Радше йдеться про розширення набору цілей та можливу зміну пріоритетів у конкретний період.

Удари по НПЗ впливають на переробку нафти, внутрішній ринок пального, експортні можливості та логістику. Вони можуть створювати дефіцит окремих нафтопродуктів, підвищувати витрати на ремонт і змушувати Росію перерозподіляти ресурси між цивільним та військовим споживанням.

Водночас атаки на виробників електроніки, хімічних компонентів і спеціалізованих елементів живлення спрямовані на інший аспект російської воєнної машини — спроможність виготовляти та обслуговувати озброєння.

Ці два підходи не суперечать один одному. Енергетичні об'єкти можуть залишатися цілями, тоді як оборонні підприємства отримують вищий пріоритет у певних операційних умовах. Така гнучкість дозволяє Україні зберігати тиск на Росію навіть тоді, коли атаки на конкретну категорію об'єктів стають політично чутливими.

Окремо слід розглядати удар по хімічному підприємству «Омський каучук» 24 жовтня, про який повідомляли російські регіональні джерела та українські OSINT-спостерігачі. На території підприємства виникла пожежа. За повідомленнями того ж дня, у місті також горів логістичний об'єкт Ozon.

Саме ця різниця важлива для оцінювання нової стратегії: географічна віддаленість об'єкта від України сама по собі не визначає його значення. Вирішальним є те, яку роль він відіграє в російській економіці та військовому виробництві.

Єдина стратегія наближення миру

Останні удари України по промислових підприємствах РФ демонструють явне розширення наших можливостей для ураження російського ОПК. Це в першу чергу - хімічні заводи, виробники електронних компонентів та підприємства, що постачають елементи для ракет і керованих авіабомб. Всі вони є важливими цілями з погляду послаблення російського військового потенціалу.

І, скоріше за все, після 3 листопада, дати завершення виборів в США - Україна знову відновить удари по НПЗ. Як мінімум, до того, поки у Москві не погодяться на дійсно взаємне Енергетичне перемирʼя. Але, поки шанси на це близькі до нуля. Російських диктатор щиро вірить, що саме цією зимою зможе примусити Україну до капітуляції. Нове вікно для реальних перемовин навряд чи виникне раніше весни. Коли Москва зрозуміє, що її стратегія «заморозки» українських міст зазнала чергового фіаско.

Але кожне ураження підприємства російського ОПК чи нафтопереробної галузі - завдає довгострокової шкоди спроможності Росії вести війну на виснаження. І саме це, наразі, єдина реально працююча стратегія наближення миру.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми SAFE (раніше “Голоси України”), що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. SAFE реалізується у рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Роман Лазоренко