Чи дійсно «санкції не діють»: як Кремль виснажує власну економіку задля продовження війни

На минулому тижні Європейський Союз затвердив черговий, 18-й пакет санкцій проти російської федерації. Висока представниця ЄС із зовнішніх відносин і політики безпеки Кая Каллас назвала його «одним з найжорсткіших» на цей момент.

Але українське суспільство спокійно сприйняло цю важливу новину. За майже 11 років війни в нашій країні сформувалось досить іронічне відношення до всіх численних пакетів санкцій, як від США та ЄС. Так, будемо відверті — деякі з них дійсно носили досить символічний характер, особливо у перші роки війни після анексії Криму та на початку вторгнення на Донбас. А частина наших громадян дійсно вважає, що рф настільки міцна в економічному плані, що всі ці санкції діють на неї, як дробина на слона.

Але саме в цьому році зʼявились дані, що  не все так гарно в економіці країни-агресора, як то хоче виставити російська пропаганда. Санкції, ембарго, цінові стелі на енергоресурси та ізоляція від глобальних фінансових ринків поступово, але впевнено розмивають залишки фінансової стабільності рф. У відповідь Кремль застосовує політику тотальної мілітаризації, переорієнтовуючи бюджет на війну, скорочуючи соціальні програми, інвестиції та підриваючи цивільну інфраструктуру. Це створює внутрішній конфлікт: між потребою «величі» та жорсткою економічною реальністю.

Санкційна пастка: падіння доходів від нафти та газу

Останній, 18-й пакет санкцій ЄС, запроваджений у липні 2025 року, встановив гнучку стелю цін на нафту з рф – на 15% нижче середньосвітової ціни. За оцінками Freedom Finance Global, цей захід потенційно коштуватиме російському бюджету до 1,5 трлн рублів щороку – близько 18% від усіх запланованих нафтогазових доходів. У структурі федерального бюджету, де частка енергетичних надходжень становить до половини всіх доходів, подібне падіння є серйозним ударом.

Фактично, нові санкції пришвидшують ерозію фінансової бази Кремля. Аналітик Володимир Чернов підкреслює, що дія нової стелі створює «помітний тиск на московську економіку» – і цей тиск особливо відчутний у момент, коли видатки на війну стрімко зростають.

У травні 2025 року експортні доходи росії від продажу вуглеводнів за кордон впали до найнижчого рівня від початку повномасштабної війни проти України.  За підрахунками аналітиків Центру дослідження енергетики та чистого повітря (CREA), порівняно з травнем 2024 року експортні надходження Росії від нафти, газу, нафтопродуктів і вугілля зменшилися на 19%, а у порівнянні з періодом початку повномасштабної війни — майже вдвічі.

Доходи від морського експорту сирої нафти склали 176 млн євро на день — мінус 8% до квітня і 22% у річному вимірі. Хоча фізичні обсяги поставок зросли на 4%, середня ціна сорту Urals опустилась до 57,3 дол за барель, що суттєво знизило виручку.

Прокачування нафти трубопроводами дало рф ще 59 млн євро на день (мінус 8%). Газовий експорт у травні приніс 101 млн євро на день, з яких 51 млн євро — трубопровідний газ, 40 млн — СПГ.

Далі ще гірше. Державні нафтогазові доходи впадуть у липні приблизно на 37% порівняно з тим же місяцем 2024 року до 680 мільярдів рублів (8,66 мільярда доларів) через дешевшу нафту і сильнішу національну валюту.

Спочатку міністерство фінансів рф планувало отримати цього року 10,94 трлн рублів від продажу нафти та газу, але через падіння цін на нафту переглянуло цей прогноз до 8,32 трлн рублів. Минулого року доходи від продажу нафти і газу досягли 11,13 трлн рублів. Доходи від продажу нафти та газу є найважливішим джерелом готівки для Кремля, що становить чверть усіх надходжень до федерального бюджету.

Бюджетний дефіцит: перехід у критичну фазу

За перші шість місяців 2025 року дефіцит федерального бюджету рф уже сягнув 3,7 трлн рублів – це більше, ніж за весь 2024 рік і вшестеро більше, ніж у першій половині 2024-го. Враховуючи поточну динаміку, до кінця року дефіцит може перевищити 6–7 трлн, що поставить Росію на межу між «ризикованим» і «критичним» сценаріями:

• Контрольований сценарій: дефіцит до 5 трлн рублів. Кремль ще може впоратися завдяки резервам Фонду національного добробуту (ФНБ) та скороченню інвестицій.

• Ризикований сценарій: дефіцит 5–8 трлн. Передбачає жорстке урізання соціальних програм, високу інфляцію та проблеми з ліквідністю.

• Критичний сценарій: понад 8 трлн – неминуче скорочення військових витрат.

Саме останній сценарій і є точкою, де економіка починає впливати на здатність продовжувати широкомасштабні бойові дії. А  російський уряд буде вимушений увімкнути друкарський верстат, щоб платити гроші бюджетникам та новим найманцям, задля забезпечення конвеєра нескінчених мʼясних штурмів для "СВО".

Ліквідність і резерви: фінансова стеля

Станом на липень 2025 року в резервному ФНБ залишилося 4,13 трлн рублів. Одночасно банки рф уже мають дефіцит ліквідності на рівні 1,25 трлн, що унеможливлює масштабне фінансування дефіциту через облігації (ОФЗ). Активізується й непрямий друк грошей через емісію та викуп боргів – механізм, який загрожує інфляційною спіраллю.

Якщо США запровадять вторинні санкції проти третіх країн, що купують енергоресурси у РФ (наприклад, Індії чи Китаю), бюджет втратить ще 2–3 трлн прибутків – і дефіцит може досягти 10 трлн. У такому разі навіть мілітаристські амбіції Кремля зіткнуться з реальністю скорочення оборонних видатків.

Логістика, інфраструктура та занепад промисловості

Економічна деградація росії проявляється не лише у цифрах бюджету. У першій половині 2025 року виробництво вантажних вагонів скоротилось на 15%. Найбільше падіння – у виробництві критих вагонів (–38%) та хоперів (–79%). Причина — різке зменшення вантажоперевезень: лише у 2025 році залізничне транспортування скоротилося на 7,6%, при цьому перевезення металу — на 17%.

РЖД (Російські залізниці) прямо говорять про «профіцит вагонів» — на мережі вже стоїть понад 400 000 порожніх одиниць. Це ознака кризи внутрішнього ринку, що позначає зниження промислової активності. Аналогічні процеси відбуваються в автотранспорті: імпорт нових вантажівок впав на 94% (травень до травня), а 58% зростання продажу китайських б/у машин свідчить про деградацію транспортного парку.

Горьківський автозавод у серпні 2025 року працюватиме в режимі чотириденного робочого тижня у зв'язку з падінням ринку комерційного транспорту. Все це – індикатори системної стагнації.

Вугільна галузь – символ краху

Понад 50 вугільних підприємств у рф зупинені або на межі зупинки. За даними міненерго, збитки галузі у 2024 році перевищили 112 млрд рублів. Найбільше постраждав Кузбас — основний вугільний регіон країни, що забезпечує 60% видобутку. Проблема в тому, що саме Кузбас є соціально чутливим регіоном із понад 110 тис. працівників вугільної галузі. Це підриває стабільність регіонів і змушує Кремль балансувати між економічною доцільністю та страхом соціальних вибухів.

Замість післямови

Зрозуміло, що обіцянкам президента США Дональда Трампа ввести через 50 днів вторинні санкції та обкласти 100% митами всіх головних покупців російської нафти наразі віри мало. Але ми бачимо як «талановито» путін за півроку президентства Трампа зумів підірвати потенціал потенціального глобального союзу США та росії. Хазяїну Білого дому було достатньо від путіна тільки однієї поступки — згоди на перемирʼя на наявній лінії зіткнення. Але для очільника Кремля — Україна стала настільки ідеєю-фікс, що навіть перед загрозою втрати такого потенційного союзника, як США він не зміг піти на цю поступку. Так що через 50 днів, або через 100, але Трамп буде вимушений хоч частково вводити обіцяні санкції, бо в іншому випадку весь світ побачить, що «великий та жахливий» Дональд дуже схожий на клоуна у красному капелюсі. А на такий ризик Трамп вже дійсно не може піти.

Кремль, поки ще має ресурси для продовження війни – однак ціна цього вибору дедалі зростає. Санкції послідовно зменшують бюджетні надходження, а війна вимагає дедалі більших видатків. У найближчі півтора року рф досягне межі, за якою доведеться або скорочувати військові витрати, або ризикувати фінансовим колапсом. У такому разі війна на знищення може трансформуватись у війну на виснаження – не лише для України, а й для самої росії.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Роман Лазоренко