«Мирний план»: що про нього думають українці в окупаці

Історія з обговоренням «мирного плану» Кремля триває.  Кількість пунктів скорочуються, зміст тих пунктів, що залишаються у плані, узгоджується, але попри зусилля України поки що незмінним залишається один найпринциповіший для РФ пункт - “віддайте нам Донбас” разом із тими землями, які російській армія ніяк не вдається силою захопити.

Серед українців на підконтрольній території немає консенсусу щодо того, чи варто погоджуватися на такі принизливи умови. Попри втрати, руйнування, втому,  більшість - а це 54% українців  - категорично проти відмови від будь‑яких територій навіть ціною тривалішої війни, свідчать дані останнього опитування КМІС, яке інститут проводив у​У вересні–жовтні 2025 року.

Але існують 38%, які готові прийняти певні територіальні втрати для швидшого миру та збереження незалежності; ці показники близькі до рівня літа 2025 року, зазначають соціологи. На жаль, в окупації жодна соціологія - неможлива. Будь-яке опитування - не є достовірним і не відображає реальні настрої у суспільстві. Проте не спитати у тих, хто живе в окупації та залишається на зв’язку, було б неправильно.

Тож журналісти редакцій Нижні Сірогози.City (окупована Херсонщина), РІА Південь (окуповане Запоріжжя),  0629.com.ua та Волноваха.City (окупована Донеччина) розпитали людей в окупації, які знаходяться на зв’язку, що вони думають про “мирний план” Кремля, який там вперто називають планом Трампа.

Ми намагалися поговорити, наскільки це можливо, з людьми різного віку, професій та політичних поглядів. Всі імена - змінені з безпекових питань.

ЗАПОРІЖЖЯ. ОКУПАЦІЯ

У Мелітополі, яку окупанти зараз перетворили на “столиці Запоріжжя”, на одній вулиці можна зустріти людей, які називають себе українцями й переконані, що Кремль не піде на мир. Поруч - інші, які також вважають себе українцями, але повторюють російські наративи про «захоплення України бандерівцями». Є росіяни, які називають будь-які переговори «зрадою» та вимагають продовжувати війну, і росіяни, яким уже байдуже. Але більшість - це люди, які на п’ятий рік повномасштабної війни просто втомилися. Їхні інтереси давно звелися до базових речей: ціни, пенсії, безпека, можливість вільно пересуватися.

Катерина, 45 років

«Ціни ростуть, усе дорожчає, заборони, блокування, штрафи, нові податки… З нас останнє здирають. Кому від цього добре? Якщо російська армія завтра візьме ще одне село чи навіть Херсон знову захопить, мені що, пенсію піднімуть? Хліб подешевшає? Ліки? Для чого нам ця війна? Скоріше б все закінчилось вже. Бо, навіть, поганий мир, краще війни».

Марія, 47 років

“Бачила ту мирну угоду. Багато хто зараз мене «закидає шапками». Люди всі втомились. Я вже готова на все, аби тільки зупинити війну. Навіть, якщо Росія забере захоплені раніше території. Можливо тоді я зможу зустрітись зі своїми дітьми, яких не бачила  вже 4 роки”

Ближче до лінії фронту настрої людей різко змінюються. Поїздка у бік Токмака (приблизно 62 км від Мелітополя, авт.) - це десятки запитань на блокпостах, огляд багажника, примусові перевірки документів, вимога показати телефон. Один із військових на блокпосту жартує, звертаючись до водія маршрутки: “А чи не хочете записатись добровольцем на фронт? Нам водії дуже потрібні. Можемо зробити так, що вас мобілізують і без вашої згоди”.

Цей «жарт» окупанта звучить як погроза. Після проїзду водій уже не стримує емоцій:

«Скільки можна так жити? Ціни ростуть, люди тікають, села вимирають. Ненавиджу їх!»

Павло, пенсіонер

“Дуже сумно від цього плану. Які можуть бути мирні стосунки? Забути все? Як? Мою сестру – депортували з Мелітополя ще на початку окупації. То я маю це їм простити? Ніколи цього не буде! Бо ми ще з Другої світової не простили ворога. То чому ми маємо простити росіянам те, що вони наробили в нашому місті, та ще й території віддати? Ми для них, як люди другого сорту. Вони нас називають «хохлами» і не соромляться. Сумно стало після того, як прочитав цей так би мовити мирний план. Ніякої перспективи не бачу. І відразу постало питання: а чи є ще сенс залишатись в окупації в такому разі і терпіти це все?”.

Василь, 50 років

«Путин с Трампом никогда ничего не подпишут. Трамп Путину подыгрывает. Они будут пить кровь, пока мы не умрём. Никакого мира не будет»

Олена, 35 років

«Путин мира хочет, Зеленский мира хочет, но Европа не даст. Надеюсь, Трамп всех додавит».

ХЕРСОНЩИНА. ОКУПАЦІЯ

Павло Гордійович, 68 років, мешканець Генічеського району Херсонської області

“Найбільше боюся, що ми станемо «сірою зоною» — незрозумілою «прокладкою» між Україною та Росією. Мешканці нових окупованих територій для росіян, та й навіть для тих самих ДНРівців і ЛНРівців — люди другого гатунку. Ми абсолютно безправні. Сподіваюся, що «мирні ініціативи» Трампа — це таке собі прощупування ситуації. Одноосібно він ніяких рішень стосовно України не прийме. Бо США — демократична, а не авторитарна країна. Хоча дивлюся, пану Дональду дуже подобається такий стиль керування державними справами. Але перегнути палицю йому не дадуть ні Конгрес, ні американське суспільство, ні європейські країни. На Трампа є теж важелі впливу. Також американський президент людина дуже амбітна, і якщо він зрозуміє, що ним Росія маніпулює заради своїх інтересів — він видасть нові «мирні інціативи», які враховуватимуть, насамперед, інтереси України.

Тамара, 52 роки, мешканка Каховського району Херсонської області

“Про плани Трампа ми знаємо тільки з новин, що транслює російське телебачення. Та ми ще не зовсім зомбовані, щоб не розуміти, що побаченому і почутому по російським інформаційним каналам вірити не можна. 

Наших «гориничів» окупанти демонтували — це так росіяни українські супутникові тарілки називають. Примусово встановили «Русский мир». Інтернет глушать. З інформацією майже суцільний вакуум. Але ж ми не за Уралом народилися, ми жили в демократичній країні, і брехню від правди вміємо відрізними”. 

Альбіна, 27 років, мешканка Скадовського району Херсонської області

“Не вірю, що росіяни погодяться на мирний план, не важливо ким написаний. Вони вже з окупованої Херсонщини фортецю зробили. Цілі підземні міста вибудували, фортифікаційні споруди позводили в декілька рядів. Замінували все, що лишень тільки можна. Будують активно у нас «русский мир». Кажуть, як у вас тут класно. 

Слухала Рябкова їхнього (Сергій Рябков — заступник міністра закордонних справ РФ, — ред.), так він заявив, що хоча Росія «підтримує зусилля США з пошуку розумних рішень», вона не піде на поступки у війні. Та й по телевізору тільки й чути, що Росія готова «розглядати» план як старт переговорів — але лише за умови, що будуть виконані «ключові інтереси» Москви». 

То ж хіба це «мирний план»? Все побудовано тільки на інтересах РФ, хоч і кажуть, що це пропозиція Трампа. Щось занадто цей план однобокий, лише в інтересах Росії. Хоча ні, ще Трампу хочеться здихатися цієї війни, і байдуже в який спосіб. 

ДОНЕЧЧИНА. ОКУПАЦІЯ

Надія, мешкає в Маріуполі, 45 років

“Навіть не дивилася, що за план, але розумію, про що мова. Особисто я проти таких мирних планів. Але! Люди тут уже звикли до нового життя. Ціни високі, але пенсіонерам вистачає на продукти і на комуналку, якщо порівнювати з Україною. Скрізь ремонти (поліклініки, МФЦ, банки), дороги вже по другому колу почали ремонтувати. Тож багато кому подобається.

Так, багато хто з людей так і не отримали житла. Хоча ж їм обіцяли. Але вони все ще сподіваються. 

Багато таких людей, котрі так і не отримали житла, але сподіваються.

А загалом, ви ж розумієте. Роки йдуть, і люди пристосовуються до нового життя, яким би воно ні було. І нічого міняти знов не хочуть.  Чудес не буває, на жаль”.

Олександр, мешканець Волновахи

“Це більше схоже на капітуляцію України”.

Тетяна, мешканка Маріуполя, 40 років

“Люди тут дуже хочуть миру, і щоб нарешті його підписав Путін і наш Зеленський, вони всі втомились від війні. Мені не не все одно, що моя сестра втрачає свої квартири у Маріуполі. А я нічого не можу зробити для неї, щоб допомогти. Все це мені дуже болить. Я хочу, щоб був мир”. 

Владислав, 60 років, мешканець Маріуполя

“Тільки не підписуйте нічого. Не кидайте нас тут назавжди з Росією. Залиште хоча б надію на те, що Україна повернеться, і справедливість повернеться”.

Матвій, мешканець Волновахи

“Звичайно, є деякі складнощі в переговорах, сторони відчувають дискомфорт у відповідності до пунктів, які нав'язали одній зі сторін, які важко прийняти і які дуже хочеться змінити, будемо впевнені в тому, що обидві сторони досягнуть хороших результатів у майбутніх домовленостях за умови, що в однієї зі сторін - губа не дурна”

Світлана, мешканка Волновахи

«Я не знаю деталей мирного плану, який зараз обговорюють. Я хочу, щоб закінчилась війна якнайшвидше, але впевнена, що якщо нам доведеться віддати частину своєї території, то це буде не кінець в цій історії, а кома».

Сергій, 30 років, мешканець Маріуполя

“Поганий мир краще хорошої війни”

Людмила, мешканка Волновахи

“Думати про це тільки нерви псувати. Бережіть себе!”

Катерина, мешканка Волновахи

“Найгірше - людям дають марну надію. Поговоріть з військовими, всі змучені і нікому не вірять. Як ви уявляєте цей мир, поки є агресор поряд? Буде перемир'я - хлопців все рівно по домівках не розпустять. Коли повиздихають вожді і ближнє ідеологічне оточення ,тоді можна буде ще сподіватися на щось.”

Тамара, 38 років, мешканка Маріуполя

“Знаєте, я останнім часом не читаю новин. Зовсім за ними не стежу. У мене серйозні проблеми в родині, і я дуже сконцентрована на тому, щоб допомогти мамі”

Лариса, мешканка Волновахи

“Війна не може тривати вічно, час закінчувати, тому що наступні умови укладання миру можуть бути ще гіршими, гинуть військові, гине мирне населення, а життя людей дорожче за будь-які території.”

Віктор мешканець Волновахи

“Я не є фахівцем, тож вважаю, що це діло тих, які мають досвід в обговоренні теми... Бо буде срач, який зараз не потрібний нікому…

Пил в очі оточуючим, порожні балачки і нічого більше”.

Олена Петрівна та її чоловік Григорій Олександрович, пенсіонери із Маріуполя

Ми не розуміємо, чому наше місто має дістатися росіянам. У нас діти у Києві, ми хочемо жити так, як жили до приходу Росії. Україна не має погоджуватися на такі принизливі умови. Хай ті, хто погоджується, віддадуть Росії свої дома, разом із мамою і татом. Ось тоді вони зрозуміють, що таке “мирна угода”. Ми проти такої угоди.

Замість висновків

Думки людей в окупації щодо “мирної угоди”, яку зараз пропонує Кремль, розділилися так само, як і позиції українців на підконтрольних територіях.

Чим ближче до лінії фронту, тим сильніше у людей бажання миру за будь-яку ціну. Чи далі від фронту, тим більш стійкою стає позиція людей, що залишилися на окупованих територіях.

Проте помітна зневіра у здатність України звільнити свої території або хоча б досягти більш чесної для себе угоди, якщо порівнювати з опитуваннями, які журналісти проводили у 2022 році.